Майже 3 роки не бачила чоловіка, поки той був на заробітках. Тому сама вирішила приїхати до Петра. Але “сюрприз” не дуже вдався і тепер думаю лиш про одне…

Мій чоловік Петро майже 3 роки навіть не пропонував приїхати до нього в Словаччину. Так, до слова – він не ухилянт, а виїхав ще до початку війни на заробітки. Щоразу, коли піднімала це питання, відповідав одне й те саме:

“Це дорого, Оксано. Краще витратимо гроші на дітей”.

Зітхала, намагаючись вгамувати роздратування, яке все більше прокидалося всередині. Бо я за ним дуже сумувала, а діти взагалі так ревіли, коли говорили з ним по Скайпу. Однак, розуміла, що якби не заробітки – то ми б тут бідували по-чорному. Адже іпотека за житло, кредит, діти..

Ще на минуле Різдво почула те саме: “Може краще влітку, добре? Діти на канікулах відпочинуть, поїдемо кудись ще на море може в іншу країну?”

Але літо минуло, і сценарій повторювався. Тоді вирішила: більше не чекатиму. Я зроблю йому сюрприз, тим паче на носі було день народження Петра.

Довго планувала поїздку, шукала квитки та обирала подарунок. То мало бути щось таке феєричне, аби він нас побачив і просто от дар мови втратив навіть!

– Мам, ти впевнена, що тато зрадіє? – питала донька Аня.

– Звісно, доню. Це ж сюрприз. Тато буде щасливий.

Дорога була довгою і виснажливою, але думка про те, як побачу його обличчя, гріла. Уявляла, як зрадіє, побачивши мене на порозі. Дуже затрималася на кордоні, потім ще якісь проблеми виникали. Наче от сама доля максимально була проти нашої зустрічі та всіляко відтягувала момент.

Однак усе пішло зовсім не так, як мріяла. З будинку, де Петя орендував житло з колегами, лунала музика, сміх, дзвін бокалів. Моя перша думка була: “Святкують щось, можливо, день народження когось із друзів”.

Підійшла ближче і почула голос чоловіка. Але в нього була інтонація, якої давно не чула – весела, щира. І жіночий сміх поруч. Моє серце почало тривожно калатати.

Почала грюкати у двері кімнати, а потім світ переді мною ніби розлетівся на шматки….Він сидів на дивані, обіймаючи молоду жінку. Вони обоє сміялись одне одному. Двері відчинив мені знайомий Петра, з яким він поїхав тоді на заробітки. Вечірка вмить перестала бути такою “радісною”.

На їхніх обличчях застиг шок.

– Оксано?! Що тут робиш? – чоловік схопився з місця.

– Це я маю тебе питати. Що це все означає?

– Це не те, що подумала… Ми просто… – почав він.

Жінка, яка досі мовчала, подивилася на мене, потім на нього і тихо додала:

– Не знала, що у тебе є дружина…

– Він і не думав вам розповідати!

– Оксано, зачекай! Це не так! Дай пояснити!

У готельному номері сиділа на краю ліжка, дивлячись у стелю. Телефон безперервно вібрував. “Оксано, це була помилка! Я все поясню!” – його повідомлення сипалися одне за одним.

Не могла зрозуміти, як це сталося. Ми були разом майже 15 років, будували життя, планували майбутнє. Як? Як він міг так вчинити?

Повернулася додому геть розбитою, але дітям збрехала що сюрприз вдався. Добре, що вони цього не бачили…