Майже 3 місяці тому я позичила своєму зятю велику суму грошей, він просив, щоб я не говорила доньці, обіцяв скоро повернути. Я така щаслива була, що зробила таку гарну справу для їх сім’ї. А коли минуло три місяці, то я дуже засмутилася, тепер не знаю, як доньці дивитися в очі
Останнім часом мої роки минали дуже швидко.
Прийшов нарешті час пожити й трохи для себе – твердо вирішила я, коли вже вийшла на пенсію. Адже діти давно не потребували моєї допомоги, вони вже давно дорослі та самостійні, внуки підросли, а вільного часу істотно у мене додалося.
І, хоча за результатами нарахувань, пенсію я отримала абсолютно невелику, але накопичене за скромно прожиті роки, дозволять не думати про гроші хоча б найближчі кілька років.
І мене це, чесно кажучи, дуже тішило, про дальше майбутнє, я тоді ще не думала, якось воно буде.
Витратити накопичений капітал, я вирішила, втілюючи в життя мрію своєї юності. Ще в студентські роки, з майбутнім чоловіком ми представляли, як відвідаємо найвіддаленіші куточки планети, найяскравіші і екзотичні її місця. це було нашою найзаповітнішою мрією ще в молоді роки.
Але, на жаль, за межами нашої країни нам побувати так і не пощастило, на жаль. Постійно були якісь справи, постійно не на часі, постійно якісь борги.
Вивчивши питання в мережі, вибір припав на автобусний тур по Європі. Кілька днів в дорозі, безліч країн, здавалося, чекали тільки мене одну, я мріяла побачити світ.
Я собі так подумала і вирішила, що поїду вже навесні – оголосила я своїй дочці і зятю. Попереду були тільки довгі 3 місяці очікування перед найбільшою пригодою у моєму житті.
Я потихеньку звикала до життя на пенсії, багато часу проводила в міській бібліотеці, стала відвідувати басейн, і спілкуватися з сусідками мого віку.
І в черговий вечір, повертаючись з прогулянки з новими подругами, біля під’їзду я побачила знайомий силует.
Мене чекав мій зять, як це не дивно було. І хоча мені було дивно бачити свого зятя Миколу без своєї дочки, природно я не стала тримати його на порозі.
Як і передбачалося, приводом для візиту послужило “важливе” прохання, яке він хотів лиш зі мною обговорити.
Давньою і всім відомою мрією мого зятя був дорогий позашляховик. І ось його колега на роботі, який збирається їхати за кордон, продає машину за дуже розумні гроші. Він поспішає, тому ціна на цей автомобіль, на думку мого зятя, дуже смішна.
Безумовно, як розумна жінка і відповідальна мати, моя дочка не дасть витратити всі сімейні заощадження на покупку автомобіля. А Микола, який явно не очікував таку вигідну пропозицію, не встиг назбирати достатньо, щоб вистачало на покупку машини, у нього очі аж світилися, коли він розповідав, як хоче придбати той автомобіль.
Але я, як ніхто знаю, що таке мрія. Зять дивився на мене очима безпорадної дитини, і, звичайно ж, я не змогла йому відмовити, адже він – частина моєї сім’ї вже.
Ми з Миколою домовилися, адже він дуже просив, щоб я не говорила своїй доньці про позику. У свою чергу він зобов’язався повністю погасити борг протягом 3 місяців.
Так мій зять став щасливим володарем мрії всього його життя. А дочка вважала, що Миколі дуже пощастила вторгувати хорошу ціну і його накопичень вистачило для покупки такого дорогого авто. А я раділа, дивлячись на непідробні емоції моєї сім’ї.
Але час минав швидко, і ні через місяць, ні через два, не було повернуто жодної копійки з боргу, що обіцяв Микола мені.
Наближався час оплати мого довгоочікуваного євротуру, про який я думала щохвилини, будувала великі плани. Борючись з власною незручністю, я стала натякати своєму зятеві на повернення грошей.
Спочатку Микола вдавав, що абсолютно не розуміє, про що я. А в кінці нашої розмови, заявив, що я як родичка повинна його зрозуміти, ну немає у нього грошей, немає.
Він переконував мене, що яка ж я бабуся, якщо думаю тільки про свої тури і не розумію, що йому потрібно забезпечувати двох дочок. І тут я зрозуміла, що повертати гроші він не збирається.
Мені так прикро, що й не знаю, що сказати. Наче частина моєї сім’ї, але такий підлий вчинок, що й не передати мені.
Підкажіть, як вплинути на зятя свого і впросити його повернути борг? Може, варто розповісти доньці про те, що сталося?
Або забути вже про гроші свої і радіти новій машині зятя, адже вона й моїй доньці належить?
Та виходить зять відразу так спланував. Невже він так міг підло вчинити зі мною?
Я дуже не хочу вносити якісь непорозуміння та суперечки в їх сім’ю, але не можу зрозуміти, як доросла людина могла так вчинити, адже я дуже поважала свого зятя, довіряла йому.
Ну що мені ще робити?
КІНЕЦЬ.