Я з самого народження жив з мамою та рідним батьком, у нас була чудова сім’я.

Ми жили душа в душу, можна сказати, в невеликій двокімнатній квартирі.

Все у нас було добре, поки батько не подався в бізнес, і не заробив свої перші серйозні гроші. Тоді і з’явився у нього якийсь гонор, якого ніколи не було.

А ще всі стали помічати хвастощі, бажання щось довести оточуючим, і таке інше. Одним словом – гроші дуже його змінили і не в кращу сторону, на жаль.

Мені тоді було якраз 17, я тільки поступив в університет, навчання забирало весь мій час, і я якось упустив початок цих проблем, адже мав багато своїх різних турбот.

В  той період я навпаки, радів, що нарешті поживемо багато. Батько купив великий будинок за містом, і ми переїхали туди. Квартиру свою в місті продали.

Кілька років тому мама стала помічати, що тато став пізно повертатися з роботи, і часто їздити в незрозумілі відрядження, постійно щось пояснював, але воно було все дуже неправдоподібно, наче виправдовувався чомусь.

Вдома тато чомусь поводив себе зовсім відсторонено та похмуро. У них з мамою з’явилися серйозне непорозуміння і негаразди.

Так тривало в нашій сім’ї кілька років. В глибині душі моя мама, звичайно, розуміла, що це все означає, але намагалася переконати себе, що скоро це пройде. Але нічого не проходило.

А, з часом, взагалі, непорозумінь ставало все більше, тато з’являвся вдома все менше і його виправдання і причини зовсім неправдоподібні були, на жаль.

Мама геть втратила інтерес до життя, на жаль. Перестала стежити за собою, дуже сумувала через таке відношення батька.

Вона завжди була дуже красивою жінкою, доглядала за собою. А тепер перетворилася на жалюгідну тінь, яку навіть мені було важко впізнати.

Якось ми сиділи з нею на кухні, це був день 20-річного ювілею їхнього весілля. Мама наївно чекала поздоровлень і подарунків від нього.

Згодом пролунав дзвінок. Дзвонив мій батько батько. Мама зраділа і взяла телефон. Він, не почувши від неї і слова, почав їй щось говорити, і я по її обличчю зрозумів, що відбувається щось недобре.

Виявилося, батько переплутав номер моєї мами, своєї дружини, і своєї нової пасії. В результаті цієї розмови мама зрозуміла, що батько вже давно живе з іншою жінкою, і у них є маленька дочка.

На наступний день батько з’явився додому, зізнався у всьому матері, адже зрозумів, що накоїв і вона вже чудово знає все, і ні, не вибачився. Запропонував зібрати речі, і з’їхати з дому якомога швидше.

Батько мій зібрався жити там зі своєю новою сім’єю, а маму просто списав з рахунків. На запитання мами, де ж їй жити, він запропонував переїхати до бабусі в однокімнатну квартиру в іншому місті.

Ми з мамою були ошелешені. Людину наче підмінили. Куди подівся той люблячий і турботливий чоловік і батько, який обіцяв захищати свою сім’ю все життя?

В той день у мами щось клацнуло і затверділо всередині. І вона вирішила чинити опір і не їхати за всяку ціну. Жити під одним дахом їм дуже важко. Але мама вважає, що вона теж в цей будинок вклала чимало років свого життя і відмовлятися не збирається від нього, не хоче його віддавати тій жінці і поступатися їм.

Так тягнеться вже 2 роки майже, на жаль. Мама, хоч і залишається в будинку, де живе батько з тією жінкою, але це для неї не життя. На неї страшно дивитися. Змарніла, виснажена, вона мало схожа на ту жінку, якою була колись.

Я сам чоловік, і розумію, що можна зустріти іншу, і закохатися в неї. Але я абсолютно не розумію, як при цьому можна так не по-людськи ставитися до своєї колишньої, з якою прожив 20 років.

Я би забрав маму до себе, але живу в орендованій квартирі з дівчиною, у нас просто немає місця. Мені дуже шкода маму. Батько наскільки захопився своєю новою родиною, що крім них нікого чути і бачити не хоче.

А я думаю, як допомогти мамі? Що я можу для неї зробити, адже жити й більше немає де?

КІНЕЦЬ.