Люда була збентежена, і плакала по телефону мамі про зникнення Віталіка. Вона не бачила чоловіка вже два дні і не могла збагнути, чому він не повернувся.

Мама намагалася її заспокоїти, говорячи, що нерідко відрядження тривають довше, ніж очікувалося напередодні. Наступні кілька днів Люда чекала на повернення Віталіка, але цього не сталося.

Вона зателефонувала йому на роботу і дізналася, що він узяв відпустку на п’ять днів. Люда поступово усвідомлювала, що залишилася на цьому світі одна…

Люда та Віталік були разом уже сім років, і хоча вони не мали дітей, вони жили щасливим спільним життям.

Проте останнім часом Віталік став віддалятися, ховати очі та пропускати обіди та вечері. Люда не розуміла, що відбувається, поки він не оголосив про раптове відрядження.

Почуваючись втраченою, Люда пішла до своєї кращої подруги Ніни.

Вони обговорили ситуацію, і Ніна запевнила її, що все буде гаразд. Ніна сказала, що чоловікам подобається іноді випускати пару, але вони завжди повертаються до своїх дружин.

Люда була скептично налаштована, але сподівалася на це. Йдучи з дому Ніни, Люда помітила, що на сумочці, яка була на плечі, були ініціали її чоловіка.

Таку ж сумочку вона бачила на тумбочці Ніни, покриту фіолетовою хусткою. Люда все зрозуміла та заплакала. Вона зібрала валізу чоловіка і зателефонувала матері, щоб розповісти про те, що сталося.

Мама надіслала слюсаря, щоб той змінив замки у квартирі. Люда відчувала себе самотньою і втраченою, розуміючи, що її життя вже ніколи не буде колишнім.

КІНЕЦЬ.