Коли Люда у свої 19 одружилася з 25-річним Андрієм, родичі зітхнули з полегшенням:

– Хороша пара, не прогадала дівка! З села, й заміж у велике місто – чим не щасливий квиток?

Окрім симпатичної зовнішності й хороших манер Андрій мав кілька ознак перспективного чоловіка – навчався на інженера, квартира у батьків трикімнатна.

Весілля зіграли з розмахом, усю рідню запросили.

Наречений та його родина, правда, від ідеї великих урочистостей не дуже були в захваті, але теща наполягла.

Ні краплі не сумнівалася жінка, що пощастило дочці, спіймала вона золоту рибку сімейного щастя.

А таке діло святкувати треба, не шкодуючи грошей! Успіх треба привабити у спільне майбутнє молодих.

Чи обізналася теща, чи перестаралася, чи щось інше привабила, от тільки все у Люди з Андрієм пішло навперекір.

Одразу після весілля щаслива теща мусила шукати підробіток, щоб розплатитися з боргами – надто дорого весілля обійшлося, а «хороша пара» допомагати тещі не поспішав.

Натомість, Андрій і взагалі вчудив несподіване.

Не довчившись півтора року до отримання диплома, він покинув навчання!

– Набридло до викладачів підлещуватися, – як він висловився.

Став Андрій брати замовлення на ремонт квартир, спробував разом із другом зайнятися бізнесом.

Люда через рік народила сина. Через два місяці молода сім’я поїхала з малюком на орендовану квартиру, оскільки характер у свекрухи виявився вкрай впертий і сварливий.

Ну чи в невістки характер панський виявився – хто тут розбере?

Грошей бракувало шалено. Постійно просили допомоги у батьків. Із боргів не вилазили.

Бізнес у Андрія не йшов, все валилося з рук.

– Навіщо даремно витрачати час на непотрібні крихти? – казав він про роботу.

Дружина підбирала Андрію вакансії, шукала роботу через знайомих. Але, то посада йому не та, то зарплата скромна.

– Такі гроші можна і без випрошування в начальства заробити! – казав він.

На високі заробітки, Андрій, ясна річ, запрошень не отримував.

Ситуація вже ставала дуже сумною, але тут Людмилі запропонували місце вчительки у приватній школі.

Андрій милостиво дозволив їй піти на роботу.

Але з умовою – дитину він не доглядатиме. Жіноча це справа, нехай онука візьме до себе теща.

Думаючи, що будь-який вихід із глухого кута доречний, 24-річна Люда стала досить сильною для того, щоб забезпечувати сім’ю самостійно.

Плюс побут.

Плюс вона швидко, як тільки налагодила графік та адаптувалася, забрала сина додому.

Час минав, Андрій так і задовільнявся випадковими заробітками. Іноді непоганими, частіше дрібними.

…А у 35 років із ним трапилося лихо – дуже був заслаб. І так і не видужав повістю. По зору пішли проблеми.

Людмила на той час уже стала завучкою.

І вже планувала розлучатися, але… Не кидати ж людину в біді!

Нехай він був лінивий і недолугий, але все ж такий рідний.

Чоловік, та ще й батько єдиної дитини… Словом, не змогла Люда тоді піти, хоч і хотіла.

…Минуло ще кілька років.

Андрій продовжував сидіти на грошах дружини. На тлі того, що не міг працювати почав гульбанити, і все частіше нарікав на несправедливу долю.

Із гіркою іронією називав себе домогосподарем. Але піти пошукати роботу, яка б йому підійшла, було вище за його сили…

Крапку у всій історії мимоволі поставила теща. Коли Людмила вкотре почала нарікати на своє «сімейне щастя», то у відповідь почула:

– Та скільки ти будеш цього неробу годувати?! Не заробляє, то хоч би вдома поміч від нього була. Не такий вже й слабий там він, хотів би працювати – знайшов би чим зайнятися. Сидить і ноги звісив, альфонс.

– Мамо, ну що ти таке кажеш? Альфонси у багатих жінок на утриманні живуть, а ми з юності разом.

– Ось саме так і є – ти його з юності годуєш і утримуєш, а він тебе, працьовиту й успішну, використовує. Сидить, ниє, шкодує себе, ніс верне від будь-якої роботи. Ну і що він не альфонс? Звичайнісінький альфонс! Жени його до матері, а сама ще чоловіка собі знайдеш.

– Ось уже ніколи не думала, що почую від тебе такі поради.

– Я теж не думала, але немає ніяких сил на це дивитися.

…А після розлучення сталося диво.

Як тільки Андрій переїхав до своєї старенької мами, він почав шукати роботу.

І носом перестав крутити.

Тепер влаштовувало все – і торгівля на ринку, і встановлення сантехніки, ремонт квартир.

Потроху, помаленьку колишній «домогосподар» став на ноги.

Спробував навіть зійтись з колишньою дружиною.

Але поїзд уже пішов. Людмила зустріла іншого. І з подивом озиралася у своє минуле – навіщо вона терпіла стільки років не чоловічу поведінку свого колишнього чоловіка?

КІНЕЦЬ.