– Любий, а ти не запізнишся? – сказала Інна до свого чоловіка, котрий сидів у телефоні. У тебе ж відправка за дві години.

– Я тобі хіба не сказав? – Любомир кинув здивований погляд у сторону дружини.

Відрядження перенесли. Думаю, полечу за кілька днів.

– Зрозуміло, – відповіла Інна та одразу поспішила за телефоном на кухню. Відправивши комусь повідомлення, вона повернулася в кімнату. Після цього Любомир ще більше впевнився у своїх припущеннях – жінка йому зраджує. Якось дуже легко вона відпускає його на гуляння з друзями та у відрядження. Не злиться, коли він приходить на підпитку. Товариші в один голос заявляли, що такі жінки – рідкість і тут нічого шукати підводних каменів. Та Любомирові ніяк не давали спокою докори сумління.

Він на вісім років старший за дружину.

А якщо вона знайшла собі молодшого, бо їй з ним нецікаво.

Добре, хоч Любомиру вистачало розуму тримати свої здогадки при собі. Зовсім недоречно звинувачувати когось без доказів. Він хотів бути впевненим на сто відсотків.

Тож чоловік не знайшов кращого варіанту, як розставити камери по всій квартирі.

У відрядження Любомир їхав зовсім без настрою. Навіть Інна помітила його засмучений вигляд. Вона вже хотіла дати йому пігулки. Любомира потішила турбота дружини, тож в один момент він подумав, що все в них гаразд.

Дивитися відео в онлайн-режимі він не хотів, та й особливо не мав на це часу. Тільки ввечері Любомир запускав програму та переглядав відео. Глянувши п’ять хвилин запис, чоловік все згортав та відставляв ноутбук… Якомога далі від спокуси.

Відрядження минуло швидко. Того дня Любомир відпровадив дружину на роботу, а сам відкрив ноутбук та почав переглядати відео. Йому таки не кортіло дізнатися всю правду.

І ось він відкрив ноутбук та ввімкнув записи. Спочатку все було, як завжди. Інна прокинулася, поїла, прибрала в домі. Та ближче до вечора Любомир помітив, як його, завжди стильно вдягнена дружина, сидить у шортах та його широкій футболці перед комп’ютером й грає у гру. По той бік комп’ютера було чутно голоси інших гравців.

Інна виявилася любителькою азартних ігор.

– Це, звісно, не дуже добре. Але ж у кожного є свої захоплення, – заспокоївся Любомир.

Після цього у прискореному режимі він переглянув всі інші записи. Нічого нового Любомир не побачив. Комп’ютер та інші домашні справи. Та найважливіше – за цей час у домі не було жодних сторонніх людей.

Чоловік закрив ноутбук та видихнув.

Тепер він хіба відчував провину, що міг так думати про дружину.

Тож Любомир надумав купити дружині великий букет троянд та влаштувати романтичну вечерю. Однак камери спостереження він вирішив поки не забирати. Мало чого…

КІНЕЦЬ.