– Любо, та не минай ти хату мами, вона так тебе чекає, – сказала мені сусідка, коли я приїхала в село до бабусі, мами тата. – Цю жінку я пробачила, і зла не тримаю, але і бачити її не хочу. Те, як вона вчинила зі мною і з татом, взагалі не пробачається. Навіть не знаю щоб б було зі мною, якби не бабуся і її любов.

Мені було 9 років, коли мама поїхала на заробітки в Італію. Точніше, вона не поїхала, а просто від нас втекла. Я в той час була в школі, а тато на роботі. Мама просто спакувала необхідні речі і поїхала. Нам вона зателефонувала через місяць і просто сказала, що інакше не могла.

Тато, щоб прокормити мене, багато працював, мене виховувала бабуся, яка мене дуже любила, та що казати, і досі любить.

Мама ж там працювати сильно не хотіла. Вже за деякий час вона там знайшла італійця і жила за його гроші. До нас вона не навідувалася і гроші не передавала. Вже тоді я сказала, що ця жінка мені не мама.

За деякий час ми дізналися, що мама народила італійцю дитину, ще одну дівчинку.

Вона не цікавилась ні мною ні татом, ні навіть своїми батьками. Нас вона просто викреслила зі свого життя.

Минули роки. Тато так і не одружився. Через важку роботу він занедужав і його не стало. Це був дуже важкий для мене час. В мене залишилася лише бабуся в селі, яку я ніколи не забувала і не забуваю.

Зараз я живу в місті, в мене сім’я, але раз на тиждень я їжджу в село, провідую бабусю.

Але два роки тому в Україну, в своє село повернулася і мама. Моя зведена сестра живе в Італії. З тим чоловіком вони розійшлися і мама повернулася додому ні з чим.

Вона кликала мене до себе, і ви знаєте, мені навіть хотілося подивитися в очі цій людині. Я її пробачила, але відразу сказала, що дружити ми з нею не будемо.

– Цей час ти втратила і не тисни на мене.

Бабуся ще живе. З мамою вони мешкають в одному селі, але приїжджаючи в село до бабусі, я оминаю хату мами. Я пробачила її, але на більше не здатна.

Люди кажуть, що мама себе погано почуває, що в неї нікого тут окрім мене немає. Але мені байдуже…

Невже я щось роблю не так? Невже я повинна все забути і жити, ніби нічого не сталося?

Джерело