– Любі мої! Мій синочку, Ігоре, і Галя, – урочисто сказала Марина Петрівна. – Вітаю вас із законним шлюбом!

Наречений Ігор уважно слухав матір. Він полегшено видихнув. Добре, що мама не сказала, як завжди, «Ігорчику». Було б дуже ніяково.

– Щастя молодим, кохання, діточок! – продовжувала жінка. – Хлопчика й дівчинку! А ось вам від мене подаруночок, як я й обіцяла. Путівочка у весільну подорож на тиждень! Все включено! Відпочивайте, набирайтеся сил. Попереду на вас чекає ціле життя. Виїзд через п’ять годин. Я знаю, що валізи вже готові. Щасливої ​​дороги. А там на вас чекає ще один сюрприз…

Останні слова мамою були сказані, якось особливо весело й загадково. Галя навіть напружилася, але потім вирішила не думати про це.

Може просто гарний прикрашений номер, може їх там привітає найнятий аніматор? Мало який сюрприз…

Молоді попрощалися з гостями й поїхали на вокзал. Погода була хороша, все за розкладом. Це їх дуже порадувало. Щасливі і втомлені від радісних заходів вони всю дорогу відпочивали.

Номер виявився дуже непоганим. Був ранній ранок, до сніданку залишалося ще дві години.

Галя розібрала валізи, спати вже не хотілося. Ігор влаштувався у кріслі на балконі. Вигляд був просто чудовий.

Прийнявши душ вони вирішили, що пора виходити. Треба було поснідати і з усім ознайомитись. Тут Галя згадала про сюрприз, який їм обіцяла свекруха.

Дивно. Мабуть, все попереду. Ігор про це зовсім не думав. Звичайно, його мама жінка непередбачувана, але очікувати чогось грандіозного не варто. А якщо чесно, то він просто забув про її слова. Адже поряд його кохана, вже тепер дружина…

Несподівано хтось постукав у двері.

– Напевно, обслуговування номерів, – сказав Ігор. – Я відкрию…

Чоловік відчинив двері й остовпів на порозі від побаченого.

– Сюрприз! Сюрприз! – у номер заскочила молодша сестра Ігоря. Їй було 19 років, а поводилася вона, як мала дитина.

– Лізо, що ти тут робиш?! – ахнув Ігор.

– Не переживай, братику! Мені мама теж все оплатила. Я у сусідньому номері. Разом відпочиватимемо. У нас навіть спільний балкон, – радісно сказала вона.

– Балкон спільний?

– А що такого? Будемо усі вечори разом.

Галя була вражена таким сюрпризом. Медовий місяць… Із сестрою чоловіка…

Ігор почав дзвонити мамі, але вона нічого поганого в цьому не побачила.

– І що?! Дівчинка теж хоче відпочити. До того ж вона дуже любить тебе, старший брате.

– Мамо! Пора б уже відвернутися від мене. У нас медовий місяць, сестра тут зайва. Їй пора уже свої стосунки заводити.

– Не говори нісенітниць. Вона ще встигне.

– Встигне! Чому ти одразу нам не сказала?

– Так це ж сюрприз!

– Клас! Оце так сюрприз!

– Ігорчику, любий мій, не сварися. Вона дуже просилася.

– Мамо! Припини мене так називати. Я дорослий. Дякую за сюрприз. Тобі вдалося все зіпсувати.

Ігор нервово поклав слухавку. Медовий місяць був зіпсований. Цілими днями Ліза їм заважала. То їй хочеться на екскурсію, то в магазин, то на пляж. Слів вона не розуміла, сиділа й чекала. До кінця відпочинку молоді були втомлені її примхами.

Тиждень медового місяця добіг кінця. Пора повертатися. Галя була дуже рада цьому. Їй дуже набридло суспільство Лізи. Подружитися вони так і не змогли. Дівчина мала зовсім інші інтереси.

В аеропорту їх зустрічала радісна мати.

– Ходімо, на нас чекає машина, – мати взяла сина під руку.

– Ні. Ми самі доберемося. Я викличу таксі, – твердо сказав Ігор.

– Синочку, я так скучила!

– Якби не було сюрпризу, то ми поїхали б з тобою, але ти все сама зіпсувала. Думай наступного разу. Ми дуже втомились.

– Ну, як же ж так? Ми хотіли до вас одразу їхати. Я вже й гостей запросила. Швиденько замовили б їжі. Адже у вас медовий місяць.

– Саме так! У НАС!

Галя воліла не втручатися у розмову. Те, що відповідав Ігор, її цілком влаштовувало. Мама звичайно у нього перегнула, запросила гостей у її квартиру. Добре, що в неї не було ключів, бо міг би бути ще один сюрприз. Житло було придбане ще до шлюбу і повністю належала Галі.

Наче читаючи думки невістки, мама Ігоря заговорила і про ключі. Галя закотила очі від такого нахабства.

– От якби у мене ключі були, я б уже сама накрила столи…

– Мамо. Ми відпочиватимемо. Дзвони всім і запрошуй до себе. У тебе дочка приїхала. Святкуйте.

– А ти чого мовчиш? – звернулася свекруха до Галі. – Усі чекають, а ви тут мнетеся. Так не роблять.

– Ну я не знаю, ми…

– Мамо, це не обговорюється. Нас не буде вдома. Ми їдемо до друзів.

– Я з вами! – почала Ліза.

– Ні. Ти з мамою. Все, ми поїхали, машина вже чекає.

Біля під’їзду їх зустріли родичі. Мама так нікому й не подзвонила. Ігор пояснив, що їхати треба до мами, добре, що недалеко.

Нарешті вони вдома.

– Вілкараскалися нарешті.

– Ти про кого?

– Від мами з Лізою. Як вони мене дістали! Ліза слідом завжди. Мама…

– Заспокойся. Для всіх – нас немає вдома. Напиши мамі повідомлення, що зв’язку не буде, а потім вимкнемо телефони. Тільки треба спочатку в магазин сходити, продуктів купити.

– На тиждень?

– Можна й на дві, – засміялася Галя.

Вони так і зробили. Закрилися вдома із вимкненими телефонами. Після двох днів відпочинку вони вирішили прогулятися, а можливо, і з друзями зустрітися. Вирішено було увімкнути телефони. Пропущені були тільки від мами та сестри. Багато!

– Мамо, у вас щось трапилося? Ні. Це добре.

– А у вас все гаразд?! Де ви були?! Я обдзвонила всіх твоїх друзів. Вас не було ніде!

– Мамо, досить мене контролювати. Ми відпочивали. Це вже не смішно.

– А чому Лізу не взяли?

– Мамо, коли Ліза виходитиме заміж, ти нам теж купи путівки. Ми також хочемо відпочити разом із ними. А ще собі купи, і татові, і родичам. А що? Медовий місяць!

– Ви де? Зараз я приїду.

– Мамо, нас немає. Ми поїхали. Без друзів, без родичів.

– Чи могли б ви Лізу взяти з собою.

– Ні. Вона має своїх друзів.

Відпустка добігла кінця, почалися робочі будні. Все йшло добре. Мама Ігоря так вже не діставала. У Лізи почалося навчання, вона теж трохи зменшила свій запал. Все почалося у день зарплати.

– Ігорю, де гроші?

– Які гроші?

– Твоя зарплата? Ти завжди мені все переказував.

– Мамо, я одружився.

– Ну і що?

– Я живу окремо. Ти про що? Я тобі віддавав гроші, коли жив з вами.

– Що це змінює?

– Все! Батько тобі віддає, бо ти його дружина. А я своїй дружині гроші віддав. Все правильно.

– Нічого не правильно! Путівки були дорогі.

– То це ж твій подарунок! До того ж, на мої гроші. Я тобі до весілля компенсувати встиг. Ти за подарунок хочеш із нас гроші?

– Тебе дружина навчила? А я думала, що вона хороша. Не послухався мене. Треба було Ангеліну за дружину брати, вона була дуже хороша, і Лізі сподобалася.

– Ангеліна ваша не на мій смак. А мама її, твоя подруга, так і зовсім нахабна жінка.

– Зате багаті, салони краси мають.

– Мають, але працювати не вміють. Тільки відпочивати. І взагалі не розумію, навіщо ти їх запросила на наше весілля. До речі, вона не має сина?

– Має. А ти це до чого?

– Видай за нього Лізу.

– Та ти що?! Він же ж негарний.

– А що? Буде власницею салонів.

– Як ти змінився…

– Мамо, я завжди був такий. Ти просто не хочеш помічати. Все. В мене своя сім’я. Якщо лізтимеш до нас, то поїдемо за кордон. Знайдемо куди і не скажемо.

Мама ще намагалася впливати на сина та його дружину, але син уміло викручувався.

– Не хвилюйся, і не приймай все близько до серця. – Заспокоював він дружину, – У нас з мамою завжди так. Вона має купу недолугих ідей. Батько вже махнув рукою на її чудасії. Ми впораємося…

КІНЕЦЬ.