Я завжди благав небеса про джип. Жартом, звичайно ж. Але все ж. Відпустку ми з дружиною вирішили провести на морі. Зранку раніше пішов поринати. Один. Дружина ще спала. Вночі звідкись з’явилося гостре бажання стрибнути у воду з каменю, розташованого метрів за двісті від нашого місця на пляжі.

З каменю регулярно стрибали і дітлахи, і дорослі. До «трампліну» я йшов босоніж. Вже майже дійшов, як ногу щось подряпнуло. Нахилився подивитись, а там кулон. Золотий. З рубінами та алмазами. План «Пурнути» миттєво випарувався з голови.

Зате в мізках засвербів інший — швидко повернуться в номер і сховати від сторонніх очей знахідку. А вже повернувшись додому вирішувати, що з ним робити.

Але поки що йшов, думав. Про те, що хтось за кулон заплатив велику суму… Можливо, що господиня все життя мріяла про нього (як я про джип) і втратила.

Прикро ж… Дружина вже прокинулась. Почувши моє оповідання, тут же винесла вердикт: – Кулон треба повернути. Ми понесли кулон у реєстраційний готель.

Там адміністратор сховав кулон у сейф і вивісив оголошення: «Знайдено кулон. Втраченого просимо звернутися до адміністратора». Коротко та ясно. Без нюансів. Другого дня вранці до нас у двері постукали. — Перепрошую, що потривожила. Ви знайшли кулон? — запитала літня, благородна, жінка. — Так. Проходьте будь ласка. — відповіла дружина, що відчинила двері. — Я прийшла висловити свою вдячність.

Цей кулон, крім того, що сам собою цінність, передається у спадок старшій дочці вже яке покоління. Потім я передам його дочці. І тому, для нашого po ду і для мене, він набагато дорожчий за ті гроші, які можна за нього виручити. Я хочу віддячити вам подарунком. Прошу вас, не відмовляйте. Автомобіль біля входу.

Вона простягла ключі та пішла. Ми з дружиною впали у ступор на двадцять хвилин. Прийшовши до тями від такої несподіванки вийшли з готелю.

На натискання кнопки на брелоку відгукнувся новенький позашляховик. Чому я захотів пірнати? Чому я пішов до каменю? Як натрапив на кулон? Зрештою, як на подяку я отримав машину мрії!? Немає таких збігів! Не буває!