Не можу сказати, що моя сім’я багата, але ми точно ні в чому не потребуємо. У мого батька рак легенів, але ми знаходимо гроші і можливості, щоб він продовжував проходити лікування. Так, тепер ми менше думаємо про відпустку і купівлю нового телевізора, але ж татове здоров’я куди важливіше.

Так от, річ у тім, що я якось поверталася додому з роботи, коли побачила на лаві жінку, що трималася за груди. Я припустила, що їй погано, підійшла запитати, чи все нормально.

З її відповіді одразу стало зрозуміло, що їй недобре, і тому я викликала для неї швидку. Залишаючись разом із нею, я поділилася м’ятними льодяниками, сподіваючись, що їй стане трохи легше дихати, а потім навіть супроводила до лікарні. Я не знала нічого про незнайомку, але була змушена залишити свій номер як опікуна.

Наступного дня мене сповістили, що з жінкою все гаразд, виписуватиметься цього вечора, якщо я хочу, можу її провідати. Я не хотіла. Допомогла я не для того, щоб нові знайомства заводити.

А ось жінка так не вважала. З’ясувавши мій номер, вона почала мені надзвонювати, запитуючи, чим може відплатити мені за “доброту”. Сказала, що мені нічого не потрібно, все є. Але вона не відставала. Телефонувала і говорила, що вона дуже багата і точно може мені чимось допомогти.

Чоловік, дізнавшись про те, що я відмовляюся від грошової винагороди, розлютився.

– Ми стільки грошей витрачаємо на твого батька, тобі що, складно прийняти те, що дають просто так?

Я подумала, що може й справді варто звернутися по таку допомогу. Не нахабствуючи, сказала, що в мене батько хворий, я витрачаюся на його лікування і, якщо їй так хочеться допомогти, вона могла б трохи допомогти ліками.

По дурості дала їй дані батька і лікарні, де він лежить, а наступного дня мені зателефонувала медсестра і сказала, що якась добра жінка оплатила татове лікування і має намір платити за нього надалі.

Зрозуміло, то була та жінка. І спасибі їй велике, але це якось занадто. Я всього лише швидку викликала, а вона платить за дороге лікування незнайомої людини. У мене, чесно кажучи, мороз по шкірі.

Може, нерозумно це? Даремно я себе накручую і повинна просто розслабитися. Як то кажуть, дають – бери, б’ють – біжи. Але ви б погодилися прийняти допомогу від незнайомки і ніби ні за що? Мене не полишає це неприємне відчуття, ніби я тепер їй винна.

КІНЕЦЬ.