Тістечко, з хаотично натиканими свічками, сиротливо стояло на столі.

Ось такий день народження у Лізи вийшов…

Сім’ї немає, батьки далеко, подруг не завела. Такий підсумок підбила Ліза.

Але на зло всьому, вона загадала бажання і загасила свічки.

-У мене є тільки я, – голосно сказала вона і відламала перший шматочок тістечка.

Адже ж так було не завжди… Ліза від природи була товариською. Та людей до себе близько не одразу підпускала. Звикала.

Але зате потім, вже вона дружила, так дружила! Секрети, які їй довіряли, від неї нікуди не йшли.

Але, на жаль, багато таких правил не дотримувалися…

Взяти, наприклад, подружку молодості, Таню. Начебто спокійна, розважлива. Але варто було Лізі закрутити роман з хлопцем, так та, як завелася.

Робила все, щоб відвести його в Лізи. Іноді їй це вдавалося і між подругами були сварки.

Хоча Ліза була іноді і вдячна Тані. Якщо її обранець одразу ведеться на іншу, то що ж далі чекати? Ця дружба закінчилася тим, що Таня одружилася і віддалилася від Лізи.

Був у житті Лізи ще один епізод дружби з ну дуже позитивною жінкою.

Вся така правильна, ідеальна. Але надто розважлива. Ліза спочатку цього не помічала. Ну приходить до неї Люба з порожніми руками, та й що?

Зате коли Ліза йде до неї, то купує все на стіл, аж до чаю з серветками.

Проте поговорити було про що. Ілюзія, так тепер Ліза називала цю «дружбу”.

Спілкування припинилося остаточно після взятої в борг великої суми грошей.

-Ти однаково одна живеш, навіщо вони тобі?! – заявила Люба, коли Ліза попросила віддати борг.

І ось до сорока трьох років вона одна святкує день народження.

І з чоловіками в неї не складалося. Правильно каже мама, заміж потрібно виходити раніше. Коли і мізків обмаль і вимог менше. Коли радієш букету ромашок, які кавалер назбирав дорогою на побачення.

А з віком обростаєш багажем звичок та претензій до партнера. Та й до сорока років, чоловіки здебільшого одружені або розлучені. До речі, всі як один звинувачують своїх дружин у розлученні.

Був у Лізи один такий. Валерій його звали. Такий артист, Господи пробач. Про колишню родину говорив так, що сльози з очей.

За його словами, він був ідеальним чоловіком та батьком, але ніхто цього не оцінив.

Ліза дізналася про його борги по аліментах, коли випадково побачила купу листів.

Хоча, як він казав, то всю зарплату він віддає дітям. При цьому спокійно жив на гроші Лізи.

За рік, який вони прожили разом, він один раз подарував їй дорогу каблучку. Яку свого часу забрав у дружини під час розлучення. Все це потім потихеньку випливло.

У Лізи при спогаді про Валерія зіпсувався настрій і зник апетит.

Не довго думаючи, вона викинула тістечко у кватирку. І лише потім подумала, що так не можна. Прислухалася, ніби нічого не чути, а значить, ні на кого не потрапило. Завтра вона встане раніше й прибере…

І тільки вона прибрала зі столу і зібралася лягати спати, як раптом у двері подзвонили.

Ліза навшпиньки, підійшла до дверей, подивилась у вічко й ахнула!

На майданчику стояв чоловік, по плечах якого був розмазаний крем і бісквіт…

Ліза сподівалася, що чоловікові набридне дзвонити і він піде. Але той виявився наполегливим і дзвонив і дзвонив у двері. Лізі довелося відчинити.

-Ви що собі дозволяєте? Я спокійно чекав жінку на побачення, а тут це прилетіло. Дівчина, ну як же так? – докірливо, але спокійно запитав він.

Ліза почервоніла.

-Вибачте, будь ласка, це випадково.

Він похитав головою.

-Та вже ж. Тоді як компенсація, зможете почистити мій піджак? Якщо боїтеся, я в під’їзді почекаю.

Ліза похмуро сказала:

-Та заходьте ви, вже. Нема чого перед сусідами красуватися. Пліток мені ще не вистачало до всього. Проходьте на кухню, чаю поп’єте, доки я піджак почищу.

Чоловік весело відповів:

-У неї мама в гості приїхала несподівано. А я з нею знайомитись поки не маю бажання. І здається мені, що мати за тисячу кілометрів не просто так приїхала. Моя дама, явно зібралася затягнути мене в РАГС.

Ліза зневажливо сказала:

-Шкода вашу даму. Вона навіть не здогадується напевно, що закохалася в “літуна”. Який, як метелик, пурхає по життю без зобов’язань.

Чоловік образився:

-Нічого собі, відповідь. А я вашої думки не питав. І взагалі, чому ви мій піджак ще не почистили?

Ліза теж розізлилася й жбурнула йому піджак.

-А знаєш що? Йди но ти звідси, поки я когось не викликала. Прийшов тут, розкомандувався. У хімчистку свій одяг віднеси, а в мене досвіду немає, – і виставила чоловіка за двері…

…Пройшов рік. Ігор із Лізою сиділи за святковим столом.

-З днем ​​народження, кохана, – підняв келих чоловік.

-Дякую, любий, – підняла свій Ліза.

-Сподіваюся ти не продовжиш традицію, викидати в кватирку шматки торта? – пожартував Ігор.

-Ні, на того хто мені був потрібен, я вже натрапила, – засміялася Ліза і дала йому тест. – А ось ще подарунок для тебе. Ми скоро станемо батьками!

Тепер Ліза була не одна! У неї з’явилася справжня сім’я…

КІНЕЦЬ.