Ми з дружиною втратили вже всю надію, що колись станемо батьками. І тут раптом до мене приходить лист, де йдеться, що моєму синові вже 5 років…

 

У мене була дуже бурхлива молодість. Я був красенем і зустрічався з багатьма дівчатами. Потім знайшов собі гарну роботу, їздив у різні міста та знайомився з красунями.

Я для себе вирішив, що ніколи не одружуся, адже мені подобається це безтурботне життя та свобода. Але одного разу я зустрів Віру. Вона на мене не звертала жодної уваги, адже знала про мою репутацію. А я робив усе, щоб вона передумала, і мені, нарешті, це вдалося.

Коли вона погодилася піти зі мною на побачення, я не міг повірити своєму щастю. Ми почали зустрічатись, і я дуже скоро зрозумів, що жити без неї вже не зможу. Ми одружилися, а вже за два роки подумали про дітей. Вирішили, що настав час заводити дітей. Але цьому не судилося збутися.

Після довгих спроб заваrітніти ми звернулися до лікаря. Лікар сказав, що Віра ніколи не зможе ма ти дітей. Весь світ для неї впав, вона щодня nлакала і просила, щоб я пішов від неї і знайшов собі нормальну дружину, яка зможе наро дити мені дітей. Але я б від неї нікуди не пішов би.

Не потрібний мені ніхто, крім неї. Я своє життя без неї не уявляв. Ми з цим якось упокорилися і розпочали будівництво свого будиночка. А за рік отримали листа. Я дуже здивувався, що у двадцять першому столітті люди надсилають листи. А лист був від бабусі Катерини.

Там було сказано, що її онука народила сина від мене п’ять років тому. Мене вихопив удар . Я не міг зрозуміти, як у мене може бути п’ятирічний син?

Дівчина, з якою я переспав у сусідньому місті, коли ще був неодруженим, заваrітніла і народила сина. Мені вона про це нічого не говорила.

Та й не зустрічалися ми з нею після цього. А зараз цієї дівчинки не ста ло, а мій син лишився з бабусею Катериною один. Вона знайшла мою адресу і вирішила написати мені про це.

Я не знав, як моя дружина відреагує на це. А вона сказала, що треба негайно їхати та забирати сина до нас додому. Я закохався в неї ще раз. Не було на світі нікого добрішого за неї.

Поїхали ми до нього, а він відмовився з нами їхати без бабусі. А дружина запропонувала бабусі Катерині їхати з нами. Вона погодилася. Я просто захоплювався своєю дружиною. І так ми почали жити вчотирьох. Я найщасливіший чоловік та батько. А Ви б змогли прийняти чужу дитину?

КІНЕЦЬ.