Ліля вважала, що у її житті все склалося дуже добре. Казала, що їй пощастило і тепер має прекрасне життя. Вона мала гарну роботу, а потім вона вийшла заміж за чудового чоловіка з великими перспективами в роботі і спокійно вийшла в декретну відпустку, переконавшись, що з цим чоловіком вона в безпеці.

Остап розповідав дружині про те, що на нього чекає гарне підвищення цього року. Ліля зраділа і вже мріяла, як далі складатиметься їхнє життя. Але… Якось Остап повернувся з роботи і повідомив Лілі, що його звільнили. Дуже переживав кілька днів, а далі як рукою зняло.

Сказав, що шукатиме щось найкраще. Ліля повірила і навіть не допустила думки, щоб сумніватися у своєму коханому. Завжди все було добре, тож треба трохи почекати просто.

Однак це краще, чоловік не шукав так активно, як обіцяв. Потім і взагалі перестав . А жити треба, правда? Тому Ліля віддала дівчат до дитячого садка, а сама пішла працювати. Важко їй було, бо й дівчаток треба доглядати, і працювати, і домашніми справами займатися. А чоловік нічого не хотів робити.

Потім Остап почав безбо жно nити. Дійшло до того, що чоловік вперше наkричав на Лілю. І тоді Ліля наважилася. Вона взяла дітей, зібрала всі їхні речі та пішла якийсь час жити до подруги.

Та з радістю прийняла Лілю з дівчатками та порадила переїхати до іншого міста. Там у подруги бабуся живе одна у трикімнатній квартирі. Їй завжди потрібна допомога, і дітей вона дуже любить. Подзвонили бабусі, та погодилась.

Через кілька днів жінка вже жила з чужою людиною, яка покохала її як рідну онуку, а її дітей як рідних правнучок. Ліля знайшла роботу, а дівчинки пішли в садок. Коли ті вболівали, їх доглядала бабуся. Жінка взяла на себе ще й усі домашні справи, щоб не турбувати літню жінку.

Остап приїжджав до Ліли і благав повернутись, але вона не піддалася і подала на розлучення. Так минав час. Ліля з дівчатками жили добре. Бабусі теж полегшало жити, бо не сама і допомога є. Наразі Ліля майже виплатила кредит за квартиру, яку викупила у своєї подруги після смерті бабусі.

Дівчатка вже ходять до середньої школи і ростуть щасливими, здоровими та розумними. Вони чудово живуть. Але її лякає навіть думка про те, що могло б бути, якби вона тоді залишилася з Остапом.

КІНЕЦЬ.