Ліля дивувалася, чому їй так не пощастило з матір’ю, тоді як свекруха була зовсім не такою. Рідна мати різко й невдоволено скаржилася на те, що її покинули, що вона не має продуктів і що Ліля проводить із нею недостатньо часу.

Ліля нагадувала матері, що вона працює і лише минулого тижня купувала для неї продукти. Але все було безрезультатно. Щосуботи Ліля їздила на автобусі до матері додому і купувала їй продукти на тиждень.

Іноді вони з чоловіком приїжджали машиною в неділю, але не дуже часто. Ліля та її чоловік жили за містом у великому двоповерховому будинку.

Вони кілька разів пропонували матері переїхати до них, оскільки їхня дочка вже була заміжня і жила в іншому місті.

Зять був не проти, щоб його теща жила з ними, бо це полегшило б життя його дружині. Проте старенька відмовлялася, і потім починала скаржитися, що ніхто не відвідував її і не розмовляв із нею.

Ганні Павлівні було 75 років. Колись вона була заміжньою, але недовго. Після того, як від неї пішов чоловік, вона налаштувала Лілю проти батька, постійно погано відгукуючись про нього.

Але Ліля таємно зустрічалася зі своїм батьком та його новою дружиною, тіткою Надією, вони обоє були добрими та вихованими людьми.

Одного разу самотня сусідка Лілі, Віра, вирішила переїхати до міста та продала свій будинок. Ліля допомогла їй знайти квартиру поряд із будинком її матері. Віра запросила Лілю та її чоловіка на своє новосілля, де Ліля познайомила її зі своєю матір’ю.

Віра запропонувала частіше відвідувати Ганну Павлівну, оскільки Ліля не могла відвідувати маму щодня через свою роботу. Ганна Павлівна, здавалося, була задоволена таким розкладом.

Проте за півтора тижні Ганна Павлівна звинуватила Віру у крадіжці і більше не пускала її в гості. Ліля намагалася втішити матір, але та була вперта у своїх переконаннях. Вона також вибачилася перед Вірою за ситуацію, що склалася. З того дня Ганна Павлівна вже не так турбувала свою дочку.

Вона дзвонила щодня, але спокійніше питала про те, коли Ліля відвідає її. Ліля любила свою матір і навчилася не ображатись на її поведінку. А нещодавно вона натякнула своїй сусідці, що, можливо, з роками подумає про переїзд до дому своєї дочки за містом.

КІНЕЦЬ.