Ліда збентежено подивилася на немовля, потім на чоловіка. “- Ти у мене єдиним був, Віталику. Я ніколu не nорушувала вірність!”

 

Я працюю медсестрою у пологовому будинку. Різні ситуації цікаві траплялися у мене на роботі. Але про те, що сталося недавно, я читала лише у науковій літературі. І тепер можу з упевненістю сказати: таке точно буває.

Місяць тому до нас потрапила породілля Ліда. Вона дуже переживала. Чоловік обіцяв приїхати до пологів, та Віталик був військовим і зв’язку з ним не було декілька днів. Дитинка у них перша, довгоочікувана, тому Ліді дуже хотілося, щоб він побачив малюка.

Жінці призначили кесарів розтин, бо були певні проблеми зі здоров’ям. Поки вона знаходилася у реанімації, диво таки сталося. Віталик приїхав і чекав, коли її переведуть до палати.

Зустріч подружжя була милою та зворушливою. Ми ледве сльози стримували, адже вони довго не бачили один одного. Та найбільше нас вражало те, що зовсім іншого тата кожен з нас очікував побачити. Чому? – запитаєте ви. Саме про це мій допис.

Коли Ліді показали немовля, вона ледве не зомліла. Віталик теж здивовано дивився то на дитину, то на дружину. Справа в тому, що шкіра їхнього новонародженого синочка кольором помітно вирізнялася. Дитина була чорношкірою.

Ліда збентежено подивилася на немовля, потім на чоловіка:

– Ти був у мене єдиним, Віталику. Я завжди булав вірною тобі. Клянуся, зради не було…

Чоловік тихо промовив:

– Це мій син…

Розв’язка настала зовсім скоро, коли до пологового будинку навідалися бабусі. Мати Ліди божилася, що доньку чесною виховала, що вона не могла зрадити, бо любила Віталика.

Аж тут вступилася інша бабуся. Вона розповіла усім шокуючу правду. Виявилося, що коли була студенткою, закохалася в темношкірого хлопця. Та її щастя недовгим було. Він покинув Тамару Олександрівну і зник в невідомому напрямку. Жінка вже вагітною була. Прийняла рішення народжувати. Звісно, очікувала, що Віталик темношкірим народиться, та цього не сталося.

– Вдався у дідуся… – прошепотіла Тамара Олександрівна.

Вона тримала це у таємниці тридцять років. Навіть Віталику не говорила, хто його батько.

– Я люблю тебе… І ніколи не сумнівався в тобі!!! – поцілував Віталик свою Ліду.

А ми стояли і ледве сльози стримували від такого повороту подій.

КІНЕЦЬ.