Ліда з полегшенням відірвала телефон, що відчутно нагрівся, від помітно опухлого вуха і з важким зітханням відкинулася на дивані. Їй здавалося, що з вух у неї йде пара, бо в голові все так кипіло.

Щойно вона закінчила розмову з Іриною Юріївною, своєю свекрухою, яка півтори години вдумливо й методично пояснювала їй, як правильно варити борщ, хоча Ліда й сама чудово справлялася з цим завданням.

Але пояснити мамі чоловіка, що її мудрих порад вона не потребує, можна було тільки через конфлікт, а конфліктувати зі свекрухою на другому році сімейного життя Ліді дуже не хотілося.

Як, втім, і вислуховувати абсолютно непотрібні поради, та ще й у таких обсягах. У Ірини Юріївни на все був свій погляд, і тільки його вона вважала єдиним вірним.

Своєю мудрістю Ірина Юріївна щедро ділилася з невісткою, якій пощастило захомутати в чоловіки її хлопчика. Тільки ось невістці всі ці численні поради як йшли, так і їхали, вона й сама чудово знала, як треба витирати пил, прасувати одяг і готувати їжу. А якщо за рік сімейного життя чоловік ще не помер у муках від голоду та антисанітарії, отже, Ліда все робить правильно.

Звичайно, Ліда не слідувала архаїчним порадам свекрухи, але вислуховувати їй їх все одно доводилося, що забирало чимало часу та сил.

– Ні, з цим час щось робити, далі так продовжуватися не може, – пробурмотіла Ліда, обережно обмацуючи вухо, що горіло та опухло.

Саме цим думкам вона і присвятила решту вечора. Чоловіка що прийшов з роботи, Ліда посадила вечеряти, напіввуха слухаючи його розмови на робочі теми.

– … а я і кажу, дайте спокій сайту, на нього сиплеться купа запитів, ось він і перестає відповідати, дайте нам спокійно його до тями привести! – обурено розмахував ложкою чоловік.

Ця фраза вивела Ліду із задуму, і вона почала аналізувати, що ж її в цих словах так зачепило. Купа запитів… Перестає відповідати…

Купа запитів… Купа запитів! Ось воно!

Ліда навіть підстрибнула від ідеї, що її раптово відвідала. Чмокнувши в чоло чоловіка, який нічого не зрозумів, Ліда почала розробляти план приборкання свекрухи.

Ранок Ірини Юріївни був ранній. О сьомій ранку її розбудив телефонний дзвінок. Якось намацавши телефон, жінка відповіла на виклик.

– Мама? Добрий ранок! Я вам з якого питання дзвоню – у Семена сьогодні важлива зустріч, начальство з перевіркою буде, треба виглядати на сто балів. Ось я вирішила порадитися: яку краватку підібрати до його синьої сорочки? Ніяк не можу визначитись. Я вам скинула фотографії, подивіться, будь ласка! – лунав зі слухавки схвильований голос невістки.

Ірина Юріївна шалено дивилася в телефон. Раніше невістка до неї за порадами не зверталася, самій доводилося дзвонити та вчити її розуму. Невже зрозуміла, на чий життєвий досвід треба орієнтуватися?

Розглянувши надіслані фотографії, Ірина Юріївна відправила невістці відповідь і вирішила, що може спати далі, таки пенсія має свої переваги.

Але буквально за пів години в її сон знову прорвався телефонний дзвінок, знову від невістки.

– Мама? Пам’ятаєте, ви радили мені змінити стиль одягу? Я подумала над вашими словами та вирішила, що ви маєте рацію, мій нинішній досить вульгарний. Все-таки я заміжня жінка, треба якось скромніше бути. Але я зовсім розгублена, не знаю, що тепер одягнути. Давайте я вам поскидаю варіанти, а ви мені з висоти свого досвіду щось порадите?

Ірина Юріївна здивовано глянула за вікно. Сніг цього чудового липневого дня начебто не йшов, то з чого б на невістку раптом обвалилося осяяння?

Ліда щось ще белькотіла в трубку, а отримавши згоду від Ірини Юріївни, почала закидати її фотографіями себе в різному одязі. Ірина Юріївна з тугою пригадала розміри невістчиного гардероба і змирилася з думкою, що доспати їй вже не вдасться.

Впоравшись через дві години з цим завданням, Ірина Юріївна вирушила приводити до ладу себе. Та й поснідати не завадило б, а то вже майже обід.

Не встигла Ірина Юріївна насолодитись ранковою кавою, як телефон знову вибухнув дзвінком. Побачивши номер невістки, що висвітився, Ірина Юріївна вже навіть не здивувалася.

Цього разу Ліда розповіла їй, що на честь початку відпустки вирішила провести генеральне прибирання, ось і вирішила порадитись, як краще вчинити, з чого почати та на що звернути увагу.

Ірина Юріївна почала докладно розповідати, але невістка її перервала, злякано помітивши, що одразу все не запам’ятає, краще буде після кожного етапу дзвонити та уточнювати, що далі.

Телефон Ірини Юріївни дзвонив із лякаючою регулярністю. Невістка дзвонила уточнити, перепитати та дізнатися, що робити далі.

Радість від того, що невістка нарешті визнала її авторитет і почала радитись, швидко переросла в Ірині Юріївні у глухе роздратування.

Дзвінки невістки заважали їй дивитися серіал, спілкуватися з подругами, читати книгу та просто спокійно проводити час. А останні півтори години Ірині Юріївні взагалі доводилося сидіти біля розетки, бо телефон був на останніх зарядах батареї, а питання з невістки продовжували сипатися.

До вечора вже обидва вуха Ірини Юріївни були червоними через інтенсивність їх використання, телефон майже плавився в руках, а голос охрип, бо так довго вона давно не розмовляла.

Сама Ірина Юріївна почувалася так, ніби весь день розвантажувала вагони з мішками набиті піском. Хотілося зробити на вуха холодні примочки та спати.

Наступного дня все повторилося, хоча цього разу невістку прорвало десь у районі десятої ранку, що дало можливість Ірині Юріївні хоча б виспатися.

Але й цей день було втрачено, бо невістці раптом стало необхідно дізнатися, які шпалери пішли б їм у спальню, що купити на осінь із взуття, як Семену краще підстригтися та як правильно готувати ту картопляну запіканку, яку Ірина Юріївна їй нещодавно радила.

До кінця дня в Ірини Юріївни вже був нервовий тік і бажання запустити телефоном у стіну. А ще дуже хотілося не чути голос невістки хоча б кілька тижнів, а краще взагалі місяць.

– Так далі продовжуватися не може, треба з цим щось робити, – засинаючи, подумала Ірина Юріївна.

Коли на ранок пролунав черговий дзвінок від Ліди, Ірина Юріївна вже була зібрана та рішуча. Вона взяла слухавку і, не давши невістці сказати жодного слова, перейшла в атаку.

– Дитино, ти вийшла заміж, а отже вже досить доросла жінка, щоби самостійно розв’язувати свої проблеми. До того ж у тебе є власна мама, у якої ти можеш спитати поради. Не треба по кожній дрібниці турбувати мене! – випалила вона в слухавку і, перш ніж невістка встигне щось сказати, розірвала зв’язок. Після чого поставила телефон на беззвучний та з полегшенням відкинулася на диван.

Ліда стояла вдома з телефоном у руках і не вірила, що в неї все вийшло. Судячи з тону свекрухи, на якийсь час Ліда позбавилася її нав’язливого бажання лізти скрізь з порадами. А якщо Ірина Юріївна знову візьметься за старе, Ліда вже знає, що робити.

КІНЕЦЬ.