Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей.

Ні, раніше – два тижні тому – вона б погодилася на будь-кого. Але це було до того, як вона зустріла чоловіка своєї мрії.

Він має бути як кава: міцний, гарячий і не давати заснути. Але де ж у нашому маленькому містечку знайти таких чоловіків, скажіть, будь ласка?

Просто щоб ви знали, Лері 35 років, і вона розлучена 1 рік, 7 місяців і 12 днів.

Звідки я це знаю, до дня? Я її найкраща подруга. Я подарувала їй чарівний календар, де потрібно викреслювати дні, поки не зустрінеш щастя! І – спрацювало, уявляєте?

Мене, до речі, Люся звуть, але не про мене. У мене з ЦИМ все гаразд. Чоловік у мене. І синочок.

Тепер ось залишилося Лерку прилаштувати. Бо вона ніяк заспокоїтися після розлучення не може. А жінці, щоб заспокоїтися, треба взяти себе у міцні чоловічі руки.

У неї сумний досвід побудови відносин є. Двічі – і обидва – не в яблучко. Правильно пишуть, що чоловіки як мильні бульбашки: перший завжди невдалий, другий уже краще, але лише третій по-справжньому гарний і райдужний.

Зараз якраз настав час цього третього. Райдужного.

Коротше.

Лерка ходить на роботу однією і тією ж дорогою. Зазвичай. Але два тижні тому, у понеділок, вона проспала і тому вирішила зрізати шлях. І побігла дворами: до ощадбанку, потім між двох п’ятиповерхівок, і далі – через парк.

І тут сталася подія, яка не лише її життя перевернула, а й мене сну позбавила.

Там, на собачому майданчику, вона носа до носа зіткнулася з незнайомим суб’єктом.

Чи об’єктом? Як правильно? Напевно, все ж таки, суб’єктом. А обличчя в незнайомця було таке, що Лерці відразу захотілося зробити з ним селфі. Притиснутися щокою до неголеної дня три щоки. Сфоткатись, і в соцмережі!

Але їй треба було терміново бігти на роботу, інакше без премії залишиться. Вона промайнула повз красеня, але запам’ятала час і місце.

Тобто, де і коли приголомшливий незнайомий чоловік потрібного віку і виду гуляв з маленьким песиком!

Звідки тут цей ласий шмат … незнайомець? У ранковий час? Питання, звісно, ​​цікаве.

Лерка відразу зателефонувала мені та дала доручення – до кінця дня вистежити мужика і дізнатися, чию собаку він прогулює. До кого приїхав?

Мені все одно, де гуляти з синочком, я із задоволенням попрямувала у цей двір, уявивши себе детективом. Але я не стала підстерігати мужика з собачкою. Навіщо? «Ми підемо іншим шляхом!»

Я присіла на лаві біля під’їзду, заколисала синочка, дочекалася першої ж бабусі та завела з нею розмову. Про дітей. Про те, що ніде з дітьми гуляти. Про собак, які в нашому дворі все загадили, от я до їхнього подвір’я і перебралася.

І мені відразу бабуся видала всіх собачників їхнього двору. І з великими псами. І з маленькими шавками. Маленькі якраз мені й були цікаві. Собаку мені Лерка добре описала, бабуся її одразу визнала. Залишилося тільки описати чоловіка, що я й зробила.

О боги! Та краще не вигадаєш! Мені було вказано, в якому під’їзді мешкає господиня шавки. До якої приїхав онук. У відпустку!

І – найголовніше – неодружений!

Чи треба вам розповідати, що в середу Лерка з моєї подачі вийшла на роботу раніше, йшла повільніше, бойовий макіяж був нанесений моїми вмілими ручками.

Вона пройшла гордо несучи красиву, породисту голову з розкішною шевелюрою.

Спрацювало. Він озирнувся подивитися, чи не озирнулася вона.

У середу я благословила Лерку повторити похід, а сама із синочком сховалась у засідці – на лавці на дитячому майданчику.

Це була контрольна ходка – нам потрібно було переконатися, що омріяний суб’єкт робить «це» вранці в один і той самий час.

Тепер нам потрібний був собака. Тому що познайомитися просто так, типу, здрастуйте, я ваша навіки – занадто нав’язливо. А ось пані з собачкою і пан із собачкою – це вже пів справи зроблено.

Є про що поговорити.

Ми з подружкою перебрали всіх знайомих, у яких жили наші менші брати.
Вибір упав на молодого пса моєї двоюрідної сестри.

Другим пунктом плану був вільний від роботи ранок. Довелося Лерці вдати хвору і взяти відгул, благо він у неї був. Треба було кувати залізо, не відходячи від каси – скільки ще відпустки цього заїжджого мачо, невідомо.

Тому в четвер з ранку в чужий двір на прогулянку з чужим псом на прізвисько Джоні породи двортер’єр вирушила моя безстрашна подруга. На карту було поставлено її майбутнє життя.

Не буду вас томити – все вийшло якнайкраще: я бачила на власні очі, ми з синочком теж у цей час зовсім випадково вийшли погуляти.

Лера друге коло подвір’я з Джоніком намотувала, коли ця Моська вивела на прогулянку свого Слона. Її поводир і справді був гарний, я схвалила вибір подруги.

Вже можна було починати розмову, що Лера й мала намір зробити, мені це було добре видно, як раптом…

Звідки взявся – нахабний рудий кіт! Цей дурний Джонік як рвоне за ним! А у Лерки повідець двічі навколо кисті обмотаний – щоб не втратити цей кошлатий скарб, тому вона в одній зв’язці з собакою – слідом!

А Моська ця дрібна – за ними, у мачо розмоталася до кінця струна з крутилки, знаєте, така, як кастет на руці – і він за своєю собачкою рвонув.

Джонік цей дурний – з гавкотом – за котярою, Лерка з криком – слідом, ці двоє – за ними. Кіт – кулею під труби теплотраси, Джонік теж, а Лерка моя – з усього розгону чолом об труби теплотраси як приклалася! Аж дзвін до моїх вух докотився!

Там труби теплотраси над землею високо прокладені: щоб через них перейти, навіть сходи залізні прибудовані. А ці трохи правіше взяли.
Коротше Лерка чолом об труби хрясь.

Я з візочком – скоріше до труб.

І дивлюся я – падає моя подруга прямо на руки господареві Моськи.

Він їй:

-Дівчино, з вами все добре?

А вона в його руки вчепилася, просто в очі дивиться, усміхається, як дурепа. І буркоче:

-Тепер вже точно добре!

І свідомість втратила. Добре, у мене водичка у візочку була – для синочка в пляшечці була. Я в рот води набрала, їй в обличчя пирхнула – відійшла наша жінка з собачкою.

Ні, не в інший світ. В себе прийшла тобто. Головне! Познайомились вони.

Тепер дурепа буде, якщо впустить такого мужика. Він же її врятував. Від струсу мозку. Тепер, як справжній джентльмен, має додому проводити. На чай лишитися. Або на каву.

Справжній чоловік завжди досягне того, що хоче жінка, як ви вважаєте?