Прочитала тут сповідь про довгий шлях до щастя, і хочу сказати, що я теж, як і діти автора, не зовсім розумію, навіщо у такому віці виходити заміж.

Коли я збиралася заміж у 19 років, мама так засмутилася, навіть скандалили через це. Вона хотіла, щоб я вивчилася, зробила кар’єру, а вже потім виходила заміж. У той час у мене за плечима вже був коледж, я шукала роботу.

Я розуміла, що мама хоче для мене якнайкраще, щоб я не залишилася, як вона, ні з чим, коли від неї пішов тато. Свого часу вона не змогла здобути собі професію, вийшла заміж, батько обіймав добру посаду та повністю забезпечував сім’ю, але після його звільнення все змінилося.

Щоправда, він залишив нам квартиру та дачу, яку оформив на мене. Я вже шість років, як заміжня, щаслива і не шкодую, що свого часу не послухала маму.

Але тепер настала моя черга лаятися з мамою і відмовляти її від заміжжя. Мама сказала, що зустріла людину, з якою хоче прожити залишок життя, але я не можу зрозуміти, яке заміжжя у такому віці?

Мама купує зухвалий дивний одяг, витрачає гроші на дорогу парфумерію та білизну з мереживами. Її подруги займаються онуками, а мама збирається за свої заощадження поїхати відпочивати із зовсім чужою людиною.

На ці гроші ми домовлялися зробити ремонт на дачі, тепер ці плани руйнуються. Мама не слухає жодних аргументів, зовсім втратила голову, не розумію, як можна так довіряти незнайомій людині.

Він теж розлучений, є дорослий син. Колишній родині він залишив квартиру, тепер збираються жити у мами, але це моя спадщина і я не збираюся ні з ким її ділити.

Боюся, якщо він попросить маму прописати його в нашій квартирі, то вона погодиться. Як на неї вплинути не знаю.

Хочу поговорити з батьком, щоб він її відмовив, якось вплинув на неї або хоча б не допустив, щоб вони жили у цій квартирі. Чому їй не жилося спокійно, хіба обов’язково на старості років треба виходити заміж?

КІНЕЦЬ.