Я знала, що наше весілля буде незабутнім, але щоб настільки, то навіть уявити не могла.

Ми з Давидом познайомилися в університеті. Навчалися на одному курсі. Данило теж родом з села. Простий роботящий хлопець. Ми довго зустрічалися перш ніж одружитися. Коханий має будинок, який дістався йому від бабусі, там ми й будемо жити, проте весілля вирішили робити в тому місті, де ми вчилися. Нам хотілося відзначити цей день з розмахом. Я ще з дитинства мріяла про шикарне весілля з довгою фатою, дотриманням усіх традицій, шикарним автомобілем та великою кількістю гостей.

Подруги дивувалися тому, чому я не хочу зробити весілля в селі, адже це так цікаво: шалаш, перепій, танці просто неба… Тим більше, що зараз літо та є всі умови для подібного святкування. Подруги ніколи не були на такому весіллі. Проте я хочу інше святкування. В селі я і так буду жити решту свого життя. Я знаю, що таке сільське життя. Це робота зранку до ночі, холодно взимку, брудно восени та купа комах літом.

В день весілля я прокинулась дуже рано. Потрібно було йти на зачіску, потім макіяж та одягання. Манікюр я зробила напередодні у своєї подруги, яка працює в салоні краси. Це суттєво зекономило мій час. Після того, як я привела себе до ладу, можна і поїсти. Коханий написав, що дуже хвилюється, я відповіла, що хвилююся теж.

Коли усі формальності були позаду, ми прибули до ресторану та просто ахнули від здивування. Зал було прикрашено дуже гарно. Навіть краще, ніж в моїх мріях. Ми відгуляли чудове весілля та я була задоволена від того, що все обійшлося без казусів. Не було ні бійок, ні пустих конвертів від гостей, навіть родичі, які між собою не ладнають поводили себе чемно. Бабусі співали українських пісень, діти гралися один з одним та весело бігали, конкурси були веселі та цікаві.

Найцікавіше чекало нас попереду.

Коли свято уже було закінчене, ми сіли в авто до мого дядька та поїхали додому. Після шаленого святкування хотілося якнайшвидше дістатися додому та солодко заснути. Я вже майже заснула в авто на плечі коханого, як автомобіль раптом зупинився. Я вже подумала, що ми уже приїхали та дядько сказав, що машина зламалася. Вони з Данилом намагалися її полагодити та марно. Додому залишалося декілька кілометрів. На вулиці уже майже світало та дядько зателефонував до свого друга, який мав привезти йому необхідну деталь.

Порадившись з чоловіком, ми вирішили, що не будемо чекати поки авто полагодять та відправились додому пішки.

Спочатку я йшла жваво та швидко, мені хотілося якнайшвидше дійти додому. Та згодом я зрозуміла, що переоцінила свої можливості та мені довелося роззутися. Плаття волочилося по дорозі та я його підняла. Потім я зрозуміла, що верхня спідниця довша за нижню та її можна відірвати, що я й зробила.

Данило дивився на мене та сміявся. Я була настільки втомлена, що декілька разів звертала в чагарник та набрала на плаття реп’яхів.

Лише за кілометр до нашого дому я згадала, що у мене в сумці є кеди та шкіряна куртка. Перезувшись я нарешті відчула довгоочікуване полегшення.

В порваному платті, на якому купа реп’яхів, в кедах, шкіряній куртці та зі сплутаним волоссям я виглядала просто шикарно. Нарешті ми дісталися додому, я впала на диван та заснула. Ось така у нас була перша шлюбна ніч.

КІНЕЦЬ.