– Ларисо, я все розумію, це твоя мама. Але відразу кажу, що я б не став брати від неї цього подарунка. Це занадто дивно – вона роками тебе і знати не знала, а тут така щедрість, – радить мені мій чоловік.

Я і сама розумію, що тут щось не так, але ж це мама, і вона хоче подарувати мені дуже дорогі золоті сережки з дорогоцінним каменем.

– Донечко, тут в Італії був розпродаж, і за тисячу євро я тобі такі кульчики купила! Ларисочко, вони тобі будуть неабияк личити, – каже мама.

А вже і сама не знаю – приймати мені цей подарунок від неї, чи не приймати.

– Вона з нами жити хоче, тому і підлещується, – каже чоловік. – Це зрозуміло як ясний день.

Моя мама поїхала в Італію ще коли ми з братом були студентами. Вони з батьком розлучилися, роз’їхалися, а нас залишили напризволяще, вважаючи що ми вже достатньо дорослі і самі зможемо якось викрутитися.

Якщо брата вони залишили в нашій старій квартирі, то я лишилася практично на вулиці. Вчилася, працювала, знімала житло.

Потім я познайомилася з своїм чоловіком і ми вже разом стали орендувати квартиру. Згодом одружилися, багато працювали, і стали будувати дім.

Будівництво тривало майже 10 років, і лише три роки тому ми переїхали. За цей час ми і кредити брали, і на собі економили, і нікуди не їздили, і все це для того, щоб швидше переїхати у власне житло.

Мама, яка жила в Італії, нам нічим не допомагала. Вона навіть не цікавилася тим, як у нас справи.

Одного разу був такий випадок, що ми у мами попросили 10 тисяч євро, зауважу – не дати, а позичити. Ми закінчували будинок, і хотіли переїхати до зими. Та мама нам відмовила. Вона сказала, що це надто велика сума.

І яким же було моє здивування, коли через кілька тижнів я дізнаюся, що моя мама моєму рідному брату купила машину. То виходить, що для мене у неї грошей нема, навіть щоб позичити, а для брата є навіть просто так віддати.

В Італії моя мама жила з одним багатим італійцем. Він її добре забезпечував, возив усюди, я навіть не впевнена, чи вона взагалі працювала.

Весь цей час мама якщо і допомагала, то лише братові, про мене вона навіть не згадувала. Вона коли приїжджала додому, а вона робила це дуже рідко, то до мене не заходила, а спілкувалася лише з своїм сином, якого, виходить, забезпечила і квартирою, і машиною.

Тепер у мами настав складний період. Її італійського чоловіка раптово не стало. Заповіту він не залишив. І виявилося, що мама з ним в офіційному шлюбі не перебувала.

Приїхали його діти, все майно поділили між собою, дали мали кілька тисяч євро відкупних, і вказали на двері.

Мама розуміє, що їй десь жити треба, адже за всі ті роки, що вона була в Італії, вона не змогла ні будинок збудувати, ні навіть квартиру для себе придбати.

Невістка зразу заявила, що жити з свекрухою вона не збирається, навіть сказала, що піде від брата, якщо його мама до них переїде.

Псувати життя своєму улюбленому сину мама не хоче, тому і підлещується до мене, адже в мене є великий будинок, і багато місця.

– Я тобі відразу кажу – не бери від мами цей подарунок, бо він занадто дорого нам обійдеться. Я не хочу, щоб твоя мама жила з нами, – заявив чоловік.

Він має право так казати, адже основну частину грошей в будинок вклав саме він.

Тим часом, мама їде в Україну з подарунком для мене. А я не знаю, приймати мені ці сережки від неї чи ні?

Джерело