Лариса не знаходила собі місця, бо вона вже більше години чекала чоловіка, а він спізнювався.

Вони мали йти в гості до її батьків, тож дружина не розуміла, куди подівся її чоловік.

Не прийшов Михайло вчасно додому не просто так, він в неділю зранку пішов в церкву, а потім попрямував не додому, а до кума, бо знав, що там його більше чекають.

Не почувався щасливим Михайло в сімейному житті, останнім часом він почувався банкоматом для своєї дружини. Одружилися вони з Ларисою 10 років тому, і Михайло був щасливим від того, що йому дісталася саме Лариса, в яку він був давно закоханий.

Лариса була жінкою з характером, особливо вона любила гроші, і відразу Михайлу сказала, що буде жити з ним лише за умови, якщо той буде добре заробляти і гарно її забезпечувати.

Вона відразу запропонувала чоловікові, щоб той їхав на заробітки, і Михайло погодився, бо й сам розумів, що тепер він глава сімейства і це його обов’язок – забезпечувати дружину.

За кілька років купив Михайло квартиру, обставив все за останньою модою, аби лише його дружина була щасливою. Але апетити Лариси лише росли, потім вона машину захотіла, і Михайло придбав авто, хоча сам на ньому не їздив через те, що постійно був за кордоном.

Все наче у них добре було, але змінилося тоді, коли Михайло перестав на заробітки їздити. І хоч він відразу влаштувався на роботу, але заробити ті гроші, які він мав за кордоном, він не міг, і це не влаштовувало дружину.

– Якщо тобі мало, то сама йди на роботу, – якось не витримав Михайло чергових картань дружини.

– А не треба було одружуватися, якщо не можеш сім’ю забезпечити, – в’їдливо відповіла Лариса.

Не добре було на душі у Михайла від цих слів дружини. Він ж любив її, щиро старався для них, нічого не шкодував. Але ж у житті бувають різні періоди, як то кажуть, “і в радості, і в горі”. Та й зрештою, не все так погано, у них же і квартира, і машина є, а це вже не мало.

Ще одне питання, яке дуже не подобалося Михайлу було те, що Лариса спілкувалася лише з своїми батьками, а батьків Михайла вона не признавала, ні до себе їх не кликала, ні до них їхати не хотіла.

Зате до своїх батьків вона не лише сама ходила, а ще й Михайла змушувала. Лариса навіть традицію започаткувала – щонеділі ходити в гості до своїх батьків.

Але з пустими руками до них йти було негоже, спочатку вони з Михайлом заїжджали в супермаркет, купували торт, вино, цукерки, і ще різні смаколики.

Щоразу Михайло залишав при таких походах в магазин на касі мінімум тисячу гривень, а дружина ще казала, що це мало, бо мама ж готується, чекає на них, вареників наліпила.

– А чому ти сама не можеш ці вареники зробити? Я, може, хочу в сімейному колі неділю провести, а не слухати пів дня твою маму, – сказав Михайло і вирішив, що з цієї неділі він започаткує вдома інші традиції, тому і пішов з церкви прямо до кума, там він хоч душею відпочине.

Телефон Михайло вимкнув, чим ще більше роздратував дружину. Лариса пішла до своїх батьків сама, а чоловікові написала повідомлення, що вона в понеділок подає на розлучення.

Ввечері Михайло прийшов додому, включив телефон і побачив, що Лариса написала йому повідомлення, але видалила.

Батьки Лариси переконали її, що не варто розлучатися, адже Михайло – хороший чоловік, і навряд чи вона зараз собі когось кращого знайде.

Про думки дружини Михайло не знав, але він і сам все вирішив для себе – так жити він більше не хоче, тому на них з Ларисою чекає розлучення.

Що скажете? Такий шлюб має шанси на збереження?

Джерело