— Доброго дня! Вас не було вдома пів години тому. Нам довелося зачекати. Як добре, що ви відкрили, – сказав кур’єр. — Я нічого не замовляла, тож і мене не було вдома. Перевірте, напевно, тут якась помилка, — Маша, побачивши величезний букет троянд, кульки та ведмедика, була впевнена, що це помилка.

— Так, здається, ні. Нам зателефонував клієнт, замовив 101 троянду, рожевого ведмедика та кульки. — Ой як мило. Маша, подивися, — підійшла тітка Маші.

— Тітко, будь ласка. Це точно помилка. Тітка забрала всі подарунки додому. *** — Чого ти робиш із себе королеву? Порозумівся він, помирись вже з ним. — Я дуже сумніваюся, що це він і це мені. — Кинь, Маша. Він тебе кохає, не бачиш?

Маша була дуже здивована, адже раніше таких подарунків від Кирила вона не отримувала. Максимум, на що він спроможний, повідомлення з вибаченнями. Маша вирішила зателефонувати. — Кирило, на честь чого така щедрість? Можна дізнатися? — Щедрість?

— Все ж я мала рацію, троянди і ведмедик не від тебе? «Так і знала. Він далекий від таких подарунків! Щоб він парився, заради мене? Ні!» — Від мене, твої, тобто я замовив їх тобі. — Тоді дякую. Може зустрінемося? Маша не чекала такого від Кирила. Вона була впевнена, що їхні шляхи розійшлися.

Але, а зараз, вона почала думати, що ухвалила поспішне рішення. Він виявляється парився, готував сюрприз для неї. У свій щоденник Маша записала: «Кирилл, здається, чудовий!» Але вона рано раділа. — Вибачте, ми шукали Марію, але з 5-го поверху, а не з 4-го. Наша помилка.

Забирайте ромашки та поверніть, будь ласка, подарунки. «Що приходить легко, легко і йде!» *** — Кирило, я приємно була здивована, що ти згадав, які троянди подарував мені у день нашого першого побачення. Білі троянди… Такі ж подарував сьогодні, на знак примирення.

— Так, я молодець. — Ні, ти мерзотник. Це брехня. Ти брешеш, як раніше брехав. І завжди будеш. Сьогодні я отримала червоні троянди, але їх забрали через час, адже вони були не для мене.

КІНЕЦЬ.