— Куди це ви зібралися? — грубо запитала Соня. — Ану, дай мені Таню. Зараз я з нею сама поговорю. – Алло, Танюшко, привіт, моя дорога! – медовим голоском заговорила Соня. – Тут твій чоловік якусь нісенітницю про гостей несе.

— Навіть не думай погоджуватися! — ледь чутно прошипіла Таня чоловікові на вухо.
— Я ще від дня народження не відійшла…
— Це ж моя сестра! — розгублено розвів руками Сергій.
— Сергію, алло, ти де? — почувся голос Соні з трубки.
— Зауваж, ТВОЯ сестра. Ось і будеш сам біля плити стояти, а я відпочиватиму, — Таня уперлася руками в боки і сердито подивилася на чоловіка.
Сергій на мить замислився.
— Сонь, знаєш, нічого не вийде, — рішуче заявив він у слухавку…
– Ми вже й квитки взяли…
… Таня з Сергієм одружилися вісім років тому. Мотилятися по орендованих квартирах не хотілося, тому насамперед вирішили обзавестися власним житлом, і вони з головою пірнули в іпотеку.
З дітьми не поспішали, хотіли як слід стати на ноги, зміцніти матеріально.
Зате старша сестра Сергія, Соня, не була настільки передбачливою. Вона вийшла заміж, будучи на третьому місяці.
На народженні однієї дитини не обмежилася і через рік вирушила за другою. Батьківських коштів цілком вистачило на початковий внесок для іпотеки.
— Де двоє, там і троє, — пожартувала якось Соня, а через пів року вони з Семеном оголосили, що чекають на поповнення.
Таня не мала нічого проти такої плодючості зовиці, якби не одне але…
Галас у під’їзді наростав. Таня з побоюванням подивилася на вхідні двері. Про всяк випадок ще раз окинула кімнату поглядом, ніби, все зайве з зони видимості прибрала.
«Пилим-пилим», — ласкаво проспівав дверний дзвінок. Видихнувши і зібравшись з духом, Таня відчинила двері перед гостями.
— Привіт, сестричко, з днем народження тебе! Ми до тебе приїхали, накривай на стіл, — зовиця, як завжди, заявилася в гості з трьома дітьми і чоловіком.
Слідом за нею тупотів Семен, тримаючи на руках молодшого Тимошу. За ним, кричачи і штовхаючись, ввалилися Толік з Денисом.
— Вибач, ми без подарунка, — весело відчиталася Соня. — Сама розумієш, я в декреті, дітей багато, плюс іпотека, загалом — грошей немає! — вона розвела руками.
Таня спробувала вичавити з себе посмішку, вийшло якось криво.
«Бог з ним з подарунком, аби квартира ціла залишилася!» — промайнула в голові зрадницька думка.
З появою родини зовиці в квартирі відразу стало якось тісно, шумно.
— Мммм, як пахне, — мати сімейства жадібно втягнула повітря.
— А креветки смажені будуть? — голосно поцікавився семирічний Толік. — Я їх люблю.
На підтвердження своїх слів він погладив себе по животу і облизав губи.
— Ні, я їх більше люблю, — шестирічний Денис штовхнув брата ліктем у бік.
— Відчепися! Я перший запитав про креветки. Значить, я більше люблю, — брат не залишився в боргу і дав молодшому вагомого стусана по потилиці.
— Мамо, він б’ється, — заплакав Денис, намагаючись сховатися за матір.
— Тихо ви обоє, — гаркнула мати. — Сьома, чого стоїш? Роздягай Тимофія.
Поки батько мовчки возився з півторарічним сином, старші встигли роззутися і, як є в верхньому одязі, ввалилися до вітальні, де стояв частково накритий стіл.
— Толік, Денис, не хапайте брудними руками бутерброди зі столу. Спочатку потрібно зняти курточки і вимити руки, — крикнула з передпокою Соня.
Таня з жахом спостерігала, як Толік, в курточці, тягнеться до тарілки з закусками в центрі столу, ризикуючи при цьому змістити не тільки тарілки, що стоять, але і склянки з фужерами.
Денис від братика відставати не збирався. Він схопив бутерброд з ікрою і смачно відкусив великий шматок.
У цей момент у вітальні з’явилася Соня. Вона схопила старшого нащадка за капюшон курточки і спробувала відтягнути, від чого вийшло тільки гірше.
Не бажаючи залишати місце годування, Толік схопив край скатертини і потягнув на себе.
Графін з соком, що стояв на краю столу, небезпечно похитнувся, сумно дзенькнувши кришталевою кришечкою.
Таня з жахом дивилася на те, що відбувається. Апокаліпсис, якого вона так боялася, настав…
… Взагалі Таня вміла відстоювати свою позицію і за словом в кишеню не лізла. Всі мешканці їхнього домового чату могли це підтвердити.
Але перед натиском зовиці і її численної родини щоразу губилася.
Одна справа боротися з директором керуючої компанії за неякісно вимиту підлогу в під’їзді або протікаючий дах, і зовсім інша з двома малолітніми хуліганами та їхньою матір’ю.
— Соня, стеж за дітьми, — вимагала Таня у жінки.
— Ой, та що вони зроблять? Це ж діти! — відмахнулася та.
— Спочатку роздягніться, — скомандувала Галина Олександрівна, відганяючи онуків від столу.
Невістка з вдячністю подивилася на свекруху, яка прийшла на кілька годин раніше і допомогла Тетяні кришити салати.
— Не переживай, йди на кухню, я сама тут впораюся, — тихо прошепотіла вона на вухо невістці.
Жінка швидко відігнала хлопчаків від столу і випровадила в передпокій.
— Чим сьогодні смачненьким годуватимеш? — потираючи долоні, поцікавилася Соня, заглядаючи в кухню.
Вона вправно підчепила шматочок ковбаски з красиво сервірованої тарілки наманікюреними пальчиками і відправила його собі в рот.
— Мммм, як смачно! Обожнюю сирокопчену… О, а це карпачо?
Таня понуро подивилася на утворену прогалину в акуратно викладеній на тарілці нарізці.
– Голубці тушковані, рис з овочами, судака з сулугуні в духовці запекла, ребра на грилі, трохи паштету печінкового збила, салати там різні…
Невістка почала перераховувати святкове меню.
Соня з виглядом дослідника піднімала одну за одною кришки каструль і з явним схваленням заглядала всередину.
Завершивши огляд гарячих страв, вона перейшла до салатів.
— Так, а мій улюблений з креветками де? — на лобі зовицв утворилася незадоволена зморшка.
— Іншим разом приготую, сьогодні не встигла.
«Скільки не приготуй, все мало», — незадоволено подумала про себе Таня.
— Це ти даремно, — гостя незадоволено цокнула язиком.
— Мамо, скажи йому! — у кухню як вихор влетів Денис, слідом розмахуючи руками мчав Толік.
Брати знову щось не поділили і, як завжди, намагалися з’ясувати «правду» за допомогою кулаків. У кухні миттєво стало шумно і тісно.
— А Толік коробочку впустив! — крикнув Денис, ховаючись за матір і показуючи язика старшому.
Таня завмерла.
— Яку коробочку? — вона перестала класти їжу по тарілках і так і застигла з ложкою в руці.
— А ту, що у вас в шафі стояла! — крикнув хлопчик, ухиляючись від старшого брата, який намагався дотягнутися до нього.
Таня кинула все і поспішила в кімнату.
«Хоч би я помилилася», — крутилося в голові.
Справи були навіть гірші, ніж вона припускала. Шафа в спальні була відкрита навстіж.
Посередині кімнати на підлозі лежала розбита скринька, в якій Таня зберігала свою біжутерію.
На даний момент всі ланцюжки, намиста і сережки були розкидані по кімнаті.
— Ти мене вибач, — зітхала свекруха, — я й відвернулася на хвилину, як ці двоє вже зникли. — Армагеддон, а не діти.
— Що ж тепер… — Таня розуміла, лаятися вже не має сенсу. Але бажання влаштувати скандал було.
«От би взяти і добре їх відшмагати, хоча б раз», — мрійливо подумала вона.
— Давайте всі за стіл, — скомандував Сергій, коли дружина розставила всі частування.
Толіка і Дениса посадили окремо. Так було спокійніше.
Братів, однак, це не збентежило. Вони почали бити один одного під столом ногами.
— Мамо, я хочу пити, — раптом заканючив Толік.
— Зараз тітка Таня тобі все дасть, вона ж у нас господиня вечора, — заявила Соня, не відриваючись від своєї тарілки.
— Сиди, я сама, — свекруха поклала свою долоню поверх невісткиної і посміхнулася.
Таня непомітно зітхнула. Вона з нетерпінням чекала, коли ж закінчиться цей день.
— Толік, Денис, пограйте з братом, — скомандувала мати.
Півторарічний Тима весь вечір кочував по руках дорослих і, як тільки черга возитися з молодшим нащадком дійшла до Соні, вона вирішила перекласти цей обов’язок на старших братів.
Денис і Толік не почули прохання матері, вони, як завжди, билися. Ледь молодший досяг меж досяжності старших, тут же почувся рев.
— Мам, забери Тиму, він кусається, — верещав Денис.
Сам Тимоша вже встиг отримати відплату від старшого Толика і кричав щосили.
— Семен, ти що, не чуєш? Твій син плаче, — гримнула на чоловіка дружина.
Той покірно встав і взяв сина на руки.
Весь вечір діти ходили на головах, не особливо прислухаючись до зауважень дорослих.
— Не звертай уваги, це ж діти! — вигукувала Соня після чергової порваної наволочки на диванній подушці.
— Зрозуміло, — машинально відповідала Таня, намагаючись не помічати, як ретельно прибрана перед приходом гостей квартира швидко і надійно занурювалася в хаос.
— Так, давайте наїдайтеся, скоро додому підемо. Врахуйте, вдома годувати нікого не буду, — відпустила чергове розпорядження мати багатодітної родини. Сини і Семен покірно сіли за стіл.
— Дякуємо цьому столу, — видала Соня після того, як всі наїлися досхочу.
— Семен, куди ти поклав контейнери? — вона повернулася до чоловіка. Той тицьнув пальцем у пакет у кутку.
Підхопивши пакет, зовиця попрямувала на кухню. Там вона витягла купу контейнерів.
— Так, я візьму голубці… поклади мені цей салат, і печінку не забудь, — розпорядилася вона, вручаючи господині порожню тару.
— Я не на винос їжу готувала. На ногах з сьомої ранку стояла, — Таня не була готова роздавати приготоване.
— Тобі їжі шкода? — вигукнула неабияк весела від напоїв гостя.
— Ні, мені себе шкода. Ти зараз знову все згребеш, а мені зранку знову до плити, та й Сергію на роботу в першу зміну, — Таня не здавалася.
— І нічого страшного, приготуєш щось. У тебе дітей немає, вільного часу купа. А у мене он, яка прорва, та й з грошима туго: іпотека, я в декреті…
Сперечатися було марно. Соня взяла контейнери і стала навантажувати їх готовими стравами.
Нарешті гості розійшлися. Таня з тугою окинула розгромлену квартиру.
— Втомилася? — тихо запитав Сергій, обіймаючи дружину.
— Твоя сестра зі своїм виводком як сарана. Вона знову потягла все, що я приготувала.
Наступного тижня у Дениса день народження, я теж витру в неї всі каструлі, — сердито бурчала Таня.
Ось тільки відігратися на зовиці у неї не вийшло.
— Танюша, на день народження середнього приїжджайте до мами, у неї будинок великий, там зручніше, краще, ніж штовхатися в наших кімнатках.
І ще, у вас же дітей немає, ти не знаєш, що люблять хлопчаки, тому даруйте гроші, ми самі потім купимо все потрібне.
Видавши інструкцію, куди їхати і що дарувати, Соня відключилася.
— Твоя сестра взагалі здичавіла? Вона ж сама з’явиться рівно о третій і ні хвилиною раніше, а мати весь день буде готувати, — злилася Тетяна. — Місця, бачите, у них вдома мало. Бреше, не тому вона сама гостей не збирає…
— Ти чого переживаєш? Мама — доросла жінка, вона знає, під чим підписується, — відчитав чоловік дружину.
— Мене дратує така нахабність. Адже вона ні копійки не витратить на стіл, ще й подарунок з бабусі витрясе…
Як і передбачала Таня, Соня з дітьми і чоловіком з’явилася рівно до призначеного часу.
Весь вечір вони пили, їли, а онуки під зворушливий погляд бабусі перевертали будинок з ніг на голову.
Перед відходом Соня, за традицією, наповнила вщерть всі контейнери.
Наближався Новий рік.
— Уявляєш, Симонов тиждень тому дзвонив, в гості на свято кличуть.
Галина Олександрівна заїхала до сина і невістки на чай.
— Це дядько Толя чи що, твій двоюрідний брат? — здивувався Сергій.
— Сто років його не бачив.
— Так ми востаннє бачилися на вашому весіллі, — вигукнула задоволена свекруха.
— І що ти вирішила?
— А що тут вирішувати? Скільки нам там відведено? Поїдемо, ми вже з батьком і квитки взяли.
– А Сонька що ж? Вона ж звикла у вас Новий рік святкувати, – посміхнувся син.
– Нічого страшного, вдома відсвяткує, ну або до вас прийде, – свекруха подивилася на Сергія, тому не побачила, як зблідла і витягнулася в обличчі Таня.
— Так ми і самі… це… цього року не вдома святкуємо… так, — на ходу почала вигадувати невістка.
— Так? — здивувалася свекруха і втупилася в невістку.
«Так?» — читалося німе запитання в очах Сергія.
— І куди ж зібралися? — почала допитуватися Галина Олександрівна.
— Ой, поки остаточно не вирішили, але нас друзі в гості покликали, а ще є варіант поїхати на турбазу… Загалом ближче до Нового року визначимося, — пообіцяла дівчина.
— Ну і молодці! — вигукнула задоволена відповіддю жінка. — Поки молоді, треба гуляти. А то потім дітьми обростете, вже не накатаєтеся.
— Це в які такі гості ми зібралися? — поцікавився чоловік, як тільки за матір’ю зачинилися двері.
— До крокодилів поїду, до пінгвінів, на місяць полечу, аби тільки не зустрічати Новий рік з твоєю сестрою! — чесно зізналася Таня.
— Як тобі не соромно так говорити? Вона все ж рідна нам. До того ж, з чого ти взяла, що вона взагалі стане напрошуватися до нас?
Таня не стала сперечатися. Через кілька днів Соня сама зателефонувала братові.
— Сергію, така справа, мама, виявляється, в гості зібралася на Новий рік. Уявляєш? Загалом, ми до вас тоді прийдемо, — поставила перед фактом сестра.
«Ні!» — Таня, яка сиділа поруч з чоловіком і чула всю розмову, відчайдушно похитала головою.
— Це, Соня, тут така справа… — Сергій розгублено дивився на дружину.
— Якщо ти її покличеш, я поїду на всі свята до мами, — майже беззвучно прошепотіла Таня. — Будеш сам всю цю сімейку розважати, готувати для них частування, а потім прибирати квартиру.
— Сергію, ти де пропав, алло?
— Так, я тут… Соня, знаєш, а до нас не вийде… нас же вдома не буде! — він хоч і соромив дружину, але в глибині душі прекрасно її розумів.
Зізнатися, він і сам не любив, коли сестра завалювалася в гості з усім своїм виводком.
— Куди це ви зібралися? — грубо запитала Соня. — Ану, дай мені Таню. Зараз я з нею сама поговорю.
– Алло, Танюшко, привіт, моя дорога! – медовим голоском заговорила Соня. – Тут твій чоловік якусь нісенітницю про гостей несе.
Значить так, ви нікуди не їдете, ми на Новий рік приїдемо до вас. Сама розумієш, у мене діти на руках, я готувати не зможу.
Відмовка з дітьми у Соні була провідною з того самого моменту, як вона стала мамою.
Таня була переконана, як тільки молодший Тимоша підросте, зовиця піде ще за одним, аби не втратити свій козир.
— Ні, — коротко відповіла невістка.
— Що значить «ні»? Новий рік — сімейне свято. Ви куди збираєтеся тягнутися? — Соня явно не очікувала відмови.
— Ось і проведи його в колі своєї родини, — запропонувала невістка.
— Ну, Танюша, ну зрозумій моє становище, мені готувати ліньки, а у тебе ж все таке смачне, — не вгамовувалася зовиця.
— Вибач, нічим допомогти не можу. Давай якось сама, — не здавалася Таня.
— Тобі мене зовсім не шкода, так?
«Ти, можна подумати, когось хоч раз пожаліла!» — крутилося на язику у Тані.
— Шкода, але плани змінювати не будемо.
Соня вичерпала всю свою красномовність, але так і не зуміла переконати невістку.
Щоб поставити крапку в суперечці, Таня і Сергій і справді купили квитки і напередодні свят полетіли на курорт…
Багатодітна матуся спробувала «прилаштуватися» з усім своїм виводком до друзів-знайомих, але ті приймати на халяву численну родину категорично відмовилися.
Образившись на весь світ, свято Соня з дітьми і чоловіком провели вдома.
Зате Таня і Сергій відпочили як слід, та ще й нерви зберігли…