Катерина давно втратила позитивні почуття до свого чоловіка. До народження дітей, він носив її на руках. Ніколи не було мови про гроші. Юрій працював консультантом в магазині побутової техніки. Заробляв від восьми тисяч гривень. Бували гарні місяці і чоловік приносив до хати 10000-11000. Проблеми почалися після народження першої дитини.

Миколку чекали довго. П*ять років не могли зачати дитину. Нарешті сталося чудо. Боже благословення прийшло в їхню сім*ю. Катерина займалася Миколкою постійно. Про роботу забула на два роки. Всю себе віддавала сім*ї.

День Каті дещо змінився. Звичний розклад потерпав від змін. Раніше вона вставала о шостій. Йшла в душ, готувала сніданок собі та чоловіку. Збирала обід йому на роботу. Собі нічого не брала, адже сиділа на дієті. В 7:30 виходила на зупинку, а о восьмій вже була на роботі. Тепер все було інакше.

Катя піднімалася о п*ятій ранку. Хутко приймала душ і бігла до дитини. Миколка прокидався рано. Щоб він не будив Юрія, Катя мусила вставати раніше. З дитиною на руках, жінка готувала сніданок. Сама поїсти не встигала, адже син починав капризувати. Поки Катя займалася дитиною, Юрій спав. Він прокидався о восьмій. До народження дитини, одразу йшов у душ, а потім сідав за стіл. Тепер все було інакше.

• Він кричить. – Холодно промовив Юра.
• А? – Не зрозуміла Катя.

Вона ніяк не могла примостити сина. Не хотів він споживати мамине молоко. Капризував, плакав, але Катерина не здавалася.

• Краще старайся. – Знову буркнув Юрій і заховався у ванній кімнаті.

Кудись поступово зникали поцілунки. Катерина не надто тим переймалася. Вона не помічала змін з боку чоловіка. Всю її увагу забирав маленький Миколка. Розмови стали буденними. Якщо пара за день перекидувалася хоча б кількома слова, то було добре. Раніше вони багато говорили, дивилися фільми, ходили у кафе. Кожну вільну хвилинку тішилися один одним. Катерина розуміла, що дитина змінить їхнє життя, адже буде забирати всю її увагу. Юрій того не розумів.

Чоловік постійно буркав про гроші. Коли дитині виповнився рік, розмов про бюджет стало більше.

• Коли ти вийдеш на роботу?
• Куди?

Катя помішувала кашу. Миколка важко захворів. Температура нарешті почала падати. Лікаря приїздили на виклик. Забирали їх у лікарню, але нічого не знайшли. Здається щось робили, а може і ні. Відправили додому недолікованого Миколку разом з мамою. Катя не спала ночами. Боялася закрити очі. Раптом, температура знову підскочить.

• На роботу. – Крикнув Юра. Катя підскочила від несподіванки. – Коли ти підеш на роботу?! Нам грошей не вистачає. – Вже спокійніше додав чоловік.

Катя не мала сил говорити. Вона не могла нагадати про їхню домовленість, яка звучала так: Катя три роки в декреті, а Юра заробляє гроші.

• Скоро… – Тихо промовила дівчина.
• Я подивлюся.

Довелося Каті вийти з декрету раніше. Жінка пішла працювати в іншу фірму, адже попередня відмовилася приймати її назад. Грошей заробляла не багато. Приблизно чотири тисячі з копійками. Спала украй мало – чотири години на добу. Робота, дитина, дім – все забирали сили Каті. Так вона прожила два роки.

З*явилася Настя. Про неї жінка навіть не мріяла. В неї буде дочка!

• Ти можеш зробити аборт. – Різко сказав Юра.

Катя остовпіла.

Питання мало звучати по-іншому. Вона хотіла сказати: «Як ти можеш таке казати?» Слова застрягли десь у горлі.

• От так! Йдеш і робиш!

Юрій замовк на якийсь час. Він тримався за голову обома руками. На Катю не дивився. Вона ледь стримувалася. Хотіла заплакати чи то від горя, чи то від болю.

• Діло в грошах? – Тихо пролепетала Катя.
• Так.
• То я буду більше працювати… Сама Настеньку забезпечу…

Юрій мовчки вийшов з кімнати. Катерина тихенько заплакала. Жінка зрозуміла, як трактувати його мовчання.

Пройшов тиждень, два. Тижні перетворилися на місяці. Катя не змогла піти в лікарню. Вона чекала на дочку. Хотіла ту дитину. Юра зачепав її чотири місяці. Постійно тиснув, скандалив, виганяв зі спільного ліжка спати на диван. Катя мовчки все терпіла. Вона хотіла народити свою Настю.

На п*ятий місяць Катіної вагітності, Юрій нарешті змирився. В стосунках подружжя настало потепління, але поведінка чоловіка сказалася на здоров*ї дружини. Катя тричі лягала на збереження. Дитину народила раніше – на восьмому місяці. Лікарі казали, що то остання нормальна вагітність Каті. Кожна наступна буде все важка і важка. Чи то була правда, чи лікарі просто не знали, який чоловік у Каті, не відомо.

Як тільки жінка принесла немовля додому, поведінка Юрія знову змінилася у гірший бік. Всі його дії помножилися на сто. Чоловік поводився украй нестерпно. Найгірше, що він міг зробити, залишив Катю взагалі без грошей.

• Ти ж хотіла сама її утримувати?! – Він дивився на Катю червоними від люті очима. – То заробляй!

Крики у їхній квартирі лунали кожен день. Жінка ховала очі, коли бачила сусідів. Їй було соромно за поведінку свого чоловіка. Вона знала, що всі все чують.

Втомлена, замучена та пригнічена, Катя прожила в тому шлюбі одинадцять років. Все кардинально змінилося взимку. Юру забрали. Жінка залишилася сама з двома дітьми на руках. Спакувала одну валізку, взяла дітей і побігла на потяг. Приїхала на Варшавський вокзал. Звідти відправилася до Щецину. Про своє рішення нікому нічого не говорила. Юрі байдуже де вона буде. Його не цікавить, як житимуть діти та що з ними буде. Він не доклав до них нічого, окрім своїх коханих грошей. Через них Юра хвилювався, а на все ніше – було байдуже.

Життя на чужині не легке. Довелося Каті пригадати свої давно забуті навички. Колись, ще навчаючись в інституті, вона отримала освіту перукаря. Зараз той диплом став їй у нагоді. Жінку допомогли працевлаштувати волонтери. Вони знайшли їй роботу в одному маленькому салоні краси. Винаймала Катя місце за величезні гроші. Сімдесят п*ять відсотків заробленого віддавала директорці салону. Собі забирала копійки.

Юра не писав. Зате на Катю поклав око Сергій. Він проживав у Польщі давно. Виїхав разом з сім*єю, коли йому було тринадцять років. Дітей прийняв, як своїх. Опікувався ними на рівні з Катею. Нарешті жінка відчула, що таке підтримка та повага. Всі ці роки, вона не помічала своєї страшенної втоми. Не було часу. Потрібно було думати про дітей. З*явилася вільна хвилька на роздуми, завдяки старанням Сергія.

Каті одразу збагнула, що у шлюбі була самотня. Не тільки душевно, але й фізично. Все робила самотужки. Навіть гроші заробляла сама. Допомога від Юри закінчилася дивним давно. Зараз вже й важко згадати коли саме. Сумно, що в них нічого не вийшло. Шкода витрачаннях років. Добре, що Катя нарешті розплющила очі.

Додому точно не поїде, бо немає до кого їхати. Юра не згадував про сім*ї ні тоді, ні зараз. Навіщо триматися за такий шлюб? Треба подумати про майбутнє власних дітей. А Юра? Він дорослий чоловік. Знав, що робить. Йому краще без сім*ї. Він же все одно їх не цінував.

КІНЕЦЬ.