Я приїхала вчитися до столиці. Батько вирішив, що я маю жити у його двоюрідної сестри, а не в гуртожитку, де не буде ніякого контролю наді мною. Тітка живе одна, заміжня ніколи не була і, як і всі старі діви, всім завжди не задоволена, постійно критикує моїх подруг, які приходять до мене.

Мені перед ними незручно, але зробити тітці зауваження я не можу — мені соромно, та й татові вона може поскаржитися, що я погано поводжуся. Він у мене суворий, розбиратися не стане, хто винний.

Мало того, що тітка контролює кожен мій крок, то ще у вихідні я повинна сидіти вдома! Каже, що я сюди не гуляти приїхала, а вчитись, і що вона обіцяла моїм батькам стежити за моєю поведінкою.

Тітка звикла, щоб усе завжди лежало на своїх місцях, постійно робить зауваження, каже, що я не стежу за порядком у своїй кімнаті. Я прибираю раз на тиждень, і не тільки у себе, а скрізь, але тітці не догодиш, потрібно робити все стерильно, я не розумію тільки навіщо витрачати стільки часу на прибирання, якщо можна витратити цей час з більшою користю, наприклад, подивитися фільм чи почитати книгу.

Вечорами їй нема з ким поговорити, так вона всоте розповідає, що в неї дві вищі освіти, і досягла вона цього наполегливою працею. Мені так і хочеться сказати, що краще б вона заміж вийшла замість навчання — зараз би не жила одна, була б сім’я, дитина, може, і не була б такою суворою.

Їй лише 44 роки і багато хто навіть у такому віці виходить заміж, але вона настільки горда й незалежна, що ніхто з нею й знайомитися не хоче. А вона каже, що їй ніхто й не потрібний.

Щоправда, тітка має кота, якого вона дуже любить, сюсюкається з ним, дістає мене тим, що я з ним не гуляю, а він нудьгує. Але кіт настільки розпещений, йому все дозволено, що мене просто дратує.

Він нещодавно зірвав з вікна нові жалюзі і розбив горщик із гарною квіткою — і коту за це нічого не було, хоча тітка дуже засмутилася. Я, коли тітки немає вдома, іноді можу навіть накричати на нього.

Чула б це тітка — навіть не уявляю, що було б! Може, вигнала б. Я із задоволенням жила б із дівчатами в гуртожитку, все веселіше, ніж із тіткою. Але терпіти її мені ще довго — адже я тільки на першому курсі.

КІНЕЦЬ.