Василь і Тамара познайомилися 25 років тому, коли обидва були молоді й сповнені надій. Їхнє знайомство було випадковим, і вони провели разом лише кілька місяців . Василь одразу помітив, що Тамара була не тільки вродливою, а й працьовитою, сповненою енергії та прагнення до досягнення своїх цілей. Він був зачарований її натуральною привабливістю і внутрішньою силою.

Лише через два місяці після їхнього знайомства Василь і Тамара вирішили одружитися. На своєму весіллі вони вперше поцілувалися, і це було чарівним моментом, сповненим любові і надій на щасливе майбутнє разом. Але через фінансові труднощі Василь ніколи не дарував Тамарі подарунків , навіть до весілля. Спочатку у них не було грошей, і вони намагалися зібрати кошти на господарство в селі та облаштувати свій будинок.

З плином часу в них народилися троє дітей , Тамара продовжувала бути турботливою і люблячою дружиною. Разом вони обзавелися господарством, вирощували овочі та фрукти, тримали худобу та птицю. У них було багато роботи Подружжя працювали з ранку до ночі, прагнучи забезпечити свою сім’ю гідним життям.

Це вже була запезпечена родина, однак і тепер Василь дружині подарунків не дарував. По-перше, вже звик до цього. По-друге, вважав це зайвою витратою коштів.

Одного разу Василь вирушив у місто у справах. Поки він ішов вулицею, побачив сцену, яка змусила його замислитися. Молода дівчина стояла біля вітрини магазину і благала свого чоловіка купити їй нову сумку. Вона дивилася на нього з сумом, а він відмовлявся, кажучи про те, що в них немає грошей. Василь відчув, як дівчина відчуває гіркоту розчарування й ображеності. Він бачив її очі, які сяяли від радості, коли її молодий чоловік, нарешті, купив їй нову сумку.

Раптом Василь усвідомив, що такі прості жіночі бажання можуть принести таке щастя і радість. Чоловік згадав, що навіть на день народження дружини він ніколи нічого не дарував.

Він увійшов у магазин і побачив прекрасну сукню, схожу на ту, яку Тамара одягала на їхнє перше побачення. Василь запитав продавця про ціну і зрозумів, що воно не з дешевих. У голові Василя з’явилася думка: ” Я краще б витратиі ці гроші на щось для господарства!”

Однак, подолавши сумніви, він таки купив сукню і привіз її додому.

Попоравшись по господарству, Василь з Тамарою зайшли до хати.

– У мене для тебе щось є. – він простягнув їй пакунок.

Тамара була щаслива, отримавши такий несподіваний подарунок. Вона пішла до іншої кімнати приміряти одяг. Але звідти вернулася у сльозах

– Що таке? Не сподобалася? – запитав схвильовано чоловік.

– Та що ти! Дуже сподобалася…. Однак я не влізу в неї. Вона малого розміру! – відповіла розчулена Тамара.

Василь неочікувано обійняв її:

– Ну годі… Не плач…

– Я від щастя… Ти ж мені ніколи нічого не дарував…- вона міцніше притиснулася до чоловіка.

З цього моменту почуття молодості наче спалахнули знову в серці Василя. Він зрозумів, що любов і турбота про дружину ніколи не повинні зникати, навіть після багатьох років спільного життя. Він вирішив бути більш уважним до її бажань і потреб, розуміючи, що навіть маленький жест уваги може принести величезне щастя і зміцнити їхній зв’язок ще більше. Тамара ж відчувала себе коханою і цінною.

КІНЕЦЬ.