Вони були молоді і безтурботні. Кості 25, Ользі 20. Все життя попереду! У той літній день Костя взяв у батька машину і вони поїхали вдвох на озеро.

День тільки починався, а сонце вже припікало. У передчутті насолоди відпочинком і спілкуванням наодинці молоді люди жартували і пустували.

Дорога летіла їм назустріч і це було щастя! Костя дивився на Олю – вітер роздував її волосся, вона прикрила очі і безтурботність розлилася по її обличчю. – Зроблю їй пропозицію, – думав він.

– Прямо сьогодні. І батькам вона подобається. І розумна, і красива. Навіть друзі заздрять … … Весь час, поки дозволяли лікарі, він знаходився поряд з Олею.

Час перестало існувати. Удома він оголосив батькам, що одружується з Олєю. Мати стала плакати, а батько і брат відмовляти в один голос.

Вони говорили, навіщо йому це, він зіпсує собі життя. Ще знайде молоду і здорову, а з цією дівчиною життя вже не складеться, буде шкодувати. Костянтин не вірив своїм очам і вухам.

Тільки недавно вони почитали Олю, називаючи мало не дочкою. А зараз поставили на ній хрест в одну мить. Він зібрав речі і пішов до матері Ользі.

Жінка мовчки впустила його в будинок. Костянтин не просив вибачення у матері, він просто сказав: – Я люблю її і буду з нею до кінця життя.

Я жодного разу не пошкодую про це, а вона буде найщасливішою на світі. Я все зроблю для неї. Мені ніхто більше не потрібен. Ніна Матвіївна мовчки заплакала.

Так вони і зажили втрьох. Згодом Оля вчилася заново робити звичні речі. Їй у всьому допомагав чоловік. Так, вони розписалися майже відразу після виписки з лікарні.

Свою обручку Оля повісила на мотузочку на шию. … У ресторані голосно грала музика. Компанія відзначала 30 років з дня весілля. Це були Костя і Оля. Постарілі, посивілі, але щасливі. За столом сиділи їх п’ятеро дітей і семеро онуків …

КІНЕЦЬ.