– Значить так, дорогі мої! – Почала Лариса, сідаючи навпроти дочки та її нареченого.

– Ми тут із батьком подумали, й вирішили зробити вам гарний подарунок на весілля! Дорогий подарунок!

Жінка з задоволеною усмішкою дивилася на молодих. Ті дивилися зацікавлено, але нічого питати не поспішали. Даша свою маму добре знала – вона не здатна довго утримувати інформацію, зараз сама все розповість.

– Загалом, ми вирішили вас житлом забезпечити, нічого по чужим квартирам поневірятися! Угода вже оформляється, до урочистостей саме встигнемо. Тож будуть вам ключики!

– Дякую, звичайно, – дівчина через силу усміхнулася.

Щось тут було не так! Що за атракціон небаченої щедрості? Щоб мати зробила їй такий подарунок?

Та бути такого просто не може! Чому не Лілі, бідній дівчинці, яку чоловік покинув із двома маленькими дітьми?

– Справді, не чекала. А адреса яка? До роботи далеко?

– Все на весіллі й дізнаєшся, – трохи нахмурившись, промовила Лариса. – Яка ж ти допитлива! Та й взагалі, де купимо, там і житимете! Розважливі які…

Даша мовчки відвела погляд. Тут точно справа не чиста! Мама щось задумала, невже вирішила зіпсувати весілля? А що, вона може!

Потрібно терміново напроситися в гості до тітки Світлани, вона точно все знає, і не відмовиться поділитися інформацією.

Візит матері закінчився досить сковано. Даша напружено думала про те, що саме задумала мама, а сама Лариса скривджено дула губи, не отримавши тієї реакції, на яку розраховувала.

– Не вдячна у неї донька росте! Їй таку новину піднесли, а вона просто дякую сказала… Де бурхливі емоції? Де радість?

– Адже самі ще років п’ять квартиру купити не зможуть! Невдячна Дашка… Не те, що її молодша Ліля! Та б до стелі від щастя стрибала, та обійняла…

– Нам потрібно до тітки Свєти, – швидко набираючи повідомлення, сказала нареченому Даша. – Причому сьогодні! Мама щось задумала, як би потім у дурнях не опинитися.

– Потрібно, значить, заїдемо, – Максим забив у навігатор адресу, цей район він знав погано. – Давай спочатку в крамницю заскочимо, тортик купимо. З порожніми руками йти не зручно.

Дівчина мило посміхнулася передбачливому нареченому.

– Так, тітка Світлана дуже любить солодке! Але сама рідко його собі купує – боїться погладшати. Так що побалуємо улюблену родичку, заодно й попліткуємо.

Світлана одразу збагнула, що племінниця не просто в гості заскочила. І так, їй було що сказати дівчинці, щоб та встигла хоч щось зробити. Адже те життя, яке їм запланувала Лариса – і ворогові не забажаєш.

– Хочеш про квартиру дізнатися? – Проникливо поцікавилася жінка. У Даші вистачило сумління зніяковіти. – І правильно робиш, твоя мама дуже хитро вирішила все обставити. Лариса купує сусідню квартиру.

– У сенсі? – вражено перепитала дівчина. – Сусідню із її квартирою?

– Так, хоче, щоб ви прямо в неї за стіною жили.

– Та нізащо!

Обуренню дівчини не було меж. Ось це мама здивувала! Та Даша після дев’ятого класу вчитися пішла з єдиною метою – втекти з-під нагляду! У неї все було не так! Не так сидить, не так стоїть, не так дихає!

А ось Ліля… Світло материнських очей, та надія на безтурботну старість… Ось та все робить, просто ідеально! Ага, як же! Ідеально виходить заміж в дев’ятнадцять не зрозуміло за кого!

Ідеально “виховує” двох жахливо неслухняних дітей, якими зовсім не займається. Ідеально бігає на побачення щотижня, причому кавалери змінюються зі швидкістю звуку… Продовжувати можна довго.

– Коротше, план твоєї мами такий – ти живеш у сусідній квартирі, й сидиш із дітьми своєї сестри, поки вона налагоджує своє особисте життя.

– Маячня! Я взагалі-то працюю! Мені ніколи сидіти з чужими дітьми? – обурено прошипіла Даша.- Ох, яка вона була зла!

– Та й взагалі, чому це я повинна няньчити її пацанів? Бабуся ж і нехай цими невихованими неандертальцями займається!

– Але ж ти своє особисте життя вже налагодила, тепер треба сестрі допомогти, – з усмішкою пояснила Світлана.

– Сама Лариска з ними вже не справляється, ось їй і потрібна свіжа жертва. Та й стежити вона за вами збирається, стіни у тому будинку просто картонні, сама знаєш.

– А це їй навіщо? – здивувався Максим. – Ми ж дорослі люди, а не зелені підлітки.

– Хто знає, – тут уже Світлана плечима знизала. – У такі подробиці Лариса не вдавалася. Напевно, хоче бути впевненою, що ви дітей завести не вирішите, їй і двох онуків за очі вистачає.

– От нехай Ліля і живе в цій квартирі, у матусі під крильцем, – засмучено пихкала Даша. Якби мама справді вручила ключі на весіллі, відмовитися від такого “подарунку” виявилося б набагато складніше!

– Максе, а як там поживає пропозиція перевестися в головний офіс? Я думаю, що це просто чудова ідея!

– Серйозно? Ти ж проти була?

– Зате є чудова нагода, забратися звідси, якомога далі! Не хочу жити поряд з мамою та її дорогоцінною Лілею!

Рішення про переїзд було оголошено за тиждень до весілля. Лариса відразу почала обурюватися:

– Ви у своєму розумі? Невже не розумієте, що тепер усі плани доведеться міняти, й ви залишитеся без подарунків. – А ще поясніть мені, як я маю дивитися в очі гостям на урочистості?

– Мамо, що за концерт? Ти завжди можеш віддати подарунок грошима!

Але вона відповіла категоричною відмовою.

– Або ви слухняно переїжджаєте у куплену квартиру, або нічого не отримаєте! Я стільки сил та часу витратила! Та й угоду скасовувати вже пізно!

– Було б набагато простіше, якби ти дала нам гроші, якщо вже так хотіла зробити шикарний подарунок! Мамо, я тебе, звичайно, люблю, але жити зовсім поруч не готова!

– Не хочу вислуховувати постійний дитячий галас, на який регулярно скаржаться сусіди. Не хочу, щоб мій будинок був прохідним двором, а так і буде, якщо ми оселимося у сусідніх квартирах.

– Не хочу, щоб ти контролювала кожен мій крок, примовляючи, що нічого нормально я робити не вмію. Просто не хочу!

Мати образилася:

– І, взагалі, я відмовляюся приходити на ваше весілля, якщо моя думка для тебе нічого не означає!

Потім, звичайно, вона охолола, і сказала, що відвідає захід. Напевно, засудження родичів злякалася.

Даша з Максимом зіграли весілля, та переїхали жити в інше місто. Їм знадобилося півтора року, щоб накопичити на початковий внесок по іпотеці, і тепер вони щасливі власники двокімнатної квартири.

Але коли нові знайомі дізнаються про те, що пара могла отримати квартиру просто так, без вкладень, але відмовилася – вони біля скроні крутять.

Одна взагалі заявила, що заради житлоплощі готова і циганський табір у сусідах витримати. Легко говорити, коли не сам є учасником цього балагану.

А вони вирішили слідувати своїм вподобанням, що від родичів потрібно жити, якомога далі – рідніші будуть…

А ви б погодилися на таке сусідство?

КІНЕЦЬ.