Характер у мене тихий, конфліктувати ні з ким не можу. Ніколи у мене не було сварок чи невдоволення і на роботі. Але моє життя змінилося після одруження єдиного сина. Квартира у нас трикімнатна, чоловіка не стало десять років тому, і я погодилася, щоби молоді жили зі мною.

Думала, що я вже зможу порозумітися з невісткою. Спочатку так і було, Юля поводилася тихо, про все питала, радилася, допомагала. Але я бачила, що вона робить це ніби не від душі, а за потребою, тому намагалася більше перебувати у своїй кімнаті, щоб їх не обмежувати.

Син був задоволений, що ми потоваришували (як він вважав) і хоча я була проти, щоб він відкладені на покупку для його квартири гроші витратив на покупку машини, він все ж таки мене переконав. На цьому наполягала й невістка, яка на той час чекала дитину і син не зміг їй відмовити.

Ще мені не подобалося, що довелося взяти невеликий кредит. Коли народився онук, кредит не тільки не вдалося погасити, а ще й знову влізти в нові борги, бо невістка хотіла найдорожчий візочок, накупила багато дитячих речей, які дитині й не потрібні, дещо так і залишилося не розпакованим. Я зрозуміла, що зауваження робити я не можу, тож мовчала.

Конфлікт почався, коли невістка віддала онука в 2,5 роки в дитячий садок, при тому, що на роботу виходити не збиралася, сказавши, що трохи відпочине, приведе до ладу фігуру. Записалася на фітнес. Я була проти, і невістка вперше мені нагрубіла. Тиждень тому онук вранці прокинувся з температурою, але невістка замість викликати лікаря почала збирати його в садок, бо їй на 11 годин на тренування, а потім на манікюр.

Я почала заперечувати, вона сказала, що я втручаюся не у свої справи, а син її підтримав, сказавши, що дитина поїде на машині, а там буде в приміщенні, та й температура не така вже й велика, всього 37. Я запропонувала сама з ним посидіти, і вже хотіла дзвонити на роботу, відпроситися, але невістка пішла на принцип, одягла онука та повезли його до саду.

Не треба й казати, що дитина захворіла і вихователі зателефонували, щоб її забрали відразу після сну. Нині невістка зі мною не розмовляє, син переживає, але нічого їй не каже. Натомість запропонував мені купити кімнату в комуналці, продавши для цього машину.

Ще й каже, як мені там буде добре та спокійно. Ніколи не думала, що син так швидко відмовиться від матері. Не знаю що робити. Зі своєї квартири йти не хочу, але і з ними жити важко.

КІНЕЦЬ.