Коля ніяк не міг забути онуку сусідки, ім’я якої була дуже дuвнuм. Він уже втрачав надію, що коли-небудь знайде її, але як виявилося, жuття непередбачуване.

Про свою першу любов Коля не пам’ятає майже нічого. Він пам’ятає лише те, що він зустрів її в селі у бабусі, в неї див не ім’я, яке починалося на А, і вони разом кожен день протягом літніх канікул грали разом на дворі. Після цього Коля з сім’єю поїхав в місто, і більше Коля її не бачив.

Він на кожні канікули просився їхати в село, сподіваючись, що він знову зустріне, але доля вирішила інакше. Весь цей час, ця таємнича дівчина не виходила з голови Колі.

Він не заводив відносин з іншими, розповідав бабусі про неї, але навіть та нічого не пам’ятала. І ось, через стільки років, Коля здався і вирішив просто забути цю дівчину, адже життя триває… На той момент Коля тільки закінчив університет і вирішив знову відвідати бабусю, пройтися рідними місцями, де він провів більшу частину свого дитинства і найщасливіші моменти життя.

І от, одного ранку він почув гучні незадоволені голоси з подвір’я сусідів.

Він глянув через паркан і запитав, чи все добре. Сусідка баба Лілія сказала, що просто вчить онуку, як правильно постільну білизну розвішувати. А внучка її красива, струнkа, бліда дівчина, яка, побачивши Миколку, аж здивувалася.

Коля не зрозумів, чому вона так відреагувала, однак, коли вона представилася, все стало на свої місця. Дівчина з округленими очима подивилася на Колю і сказала: — Привіт, пам’ятаєш мене? Я Агата.

Джерело