Поки що живемо втрьох: я, мама, та старший брат. Брат після розлучення до мами повернувся, казав, що на кілька місяців, а за фактом, живе вже третій рік.

Спочатку винаймати хотів, потім вирішив, що краще взяти іпотеку, навіть у банк зібрався, тільки не дійшов. Більше ніяких рухів тіла не робить, йому і так добре.

Мама з брата пил здуває. Чоловікові тридцять три роки! Для мами це не завада. Вона вважає, що брат настраждався за кілька років шлюбу.

Ніхто його не доглядав, дружина тільки гроші смоктала, так що, нехай насолоджується її турботою!

Колишня дружина брата, звісно, ​​ще той кадр. Але він сам її вибрав! Тож, не розумію, якого дідька брат скиглить, що вона йому все життя зіпсувала!

Даша, мати моєї племінниці, особа розпусна. Брат про це знав ще до весілля, спіймав її з одним товаришем, але пробачив. Одружився, недолугий, що ще сказати!

Через те, що у Даші рильце в пуху по саму не хочу, чомусь ревнувала вона його. Такі сцени братові влаштовувала!

Коли Даша була в положенні, то уявила, що мій брат має роман із колегою. На корпоративі вчепилася цій колезі у волосся.

Брата після цього з тієї роботи попросили, бо колега реально була коханкою, але не брата, а безпосереднього начальника.

Житло вони винаймали, постійно переїжджали з місця на місце, через скарги сусідів. У них спочатку лайка зі жбурлянням у стіну всього не прибитого, потім бурхливе примирення.

Якось, вони навіть у нас жили, після першого виселення, то нам із мамою той тиждень на все життя запам’ятався. Більше мама їх не пускала до нас.

Розлучилися! Як сказав брат, він відмучився! На доньку забив, кричав, що це Даша сім’ю розвалила, тож нехай сама й виховує.

Він міг місяцями дівчинку не бачити, йому було краще вдома з пінним та футболом, ніж із донькою до парку сходити після роботи.

Гаразд, коли тільки брат! Зараз, взагалі все стане ще гіршим. Не знаю, як мама впорається, адже я в цьому цирку участі не збираюся брати, вже шукаю собі квартиру.

Даша вийшла заміж і збирається з чоловіком їхати до Києва. Дочка їй там не потрібна. Брату також не потрібна.

Батьки Даші давно у розлученні, у батька нова сім’я з дітьми-школярами, мати випиває. Їм там не до внучки.

Саме мама дала Даші згоду на проживання дівчинки у нас удома. Вона ледь до стелі від радості не застрибала, бо у неї плани!

Мати вважає, що дитина повинна жити з батьком, а не з пришибленою мамашею. Ще й аліменти його колишня обіцяла сплачувати, тому вони разом зможуть виховати дівчинку в потрібному ключі.

Брату справи до цього немає! Мама працює до восьмої вечора. Натомість у мене робочий день закінчується о пів на шістнадцяту.

Так що, я і в садок ходитиму, і їжу племінниці готуватиму, і за речами стежитиму, а потім ще уроки контролюватиму! Так виходить?

Це мама з братом так вирішили? У них немає часу! А мені на трясся це здалося? Але виховувати дитину, та брати з колишньої аліменти, будуть саме вони!

Я їм одразу сказала, що нема чого на мене розраховувати. У мене своє життя, свої захоплення, можливо, я взагалі незабаром вийду заміж. Крім того, дитина – це дуже серйозно і затратно!

Витратно, це не мої проблеми, а серйозність мене чіпляє. Я не ладнаю з дітьми, взагалі не уявляю, що з ними робити.

Крім того, я не хочу ставати нянькою племінниці, у якої мати, батько, дідусь і пара бабусь живуть – поживають!

Шукаю квартиру під докори мами:
– Я вас виховала, старалася, і зараз ви з братом маєте згуртуватися, та виростити з племінниці гідну дівчину. А ти хочеш кинути нас у скрутну хвилину!

Брату начхати! Начебто, мова взагалі не про його дитину. Типу, ми з мамою повинні самі між собою розібратися, хто з нас возитиметься з його дочкою, тим самим дозволивши йому не змінювати звичний спосіб життя?

З Дашею розмовляла. Чесно виклала всі перспективи, які очікують на її дочку у разі проживання з моєю мамою, та братом. Даші теж начхати, у неї любов, а дитина заважає.

Мені шкода племінницю. Якби вона була круглою сиротою, я б її не покинула. Але в неї купа родичів! А я хочу жити своїм життям!

Якщо батько дитини не збирається нічого змінювати, то чому я, всього лише тітка, повинна почати гробити своє життя? Як ви вважаєте, я маю рацію?

КІНЕЦЬ.