Упродовж шести років я здавала квартиру своїх батьків. У мене було багато мешканців, але одна жінка виділялася серед усіх. Вона здавалася нездатною приймати рішення без участі свого, як не дивно, часто відсутнього чоловіка.

Протягом двох років проживання у неї постійно виникали скарги на квартиру – від бачка, що капає, до скрипучого ламінату. Насправді коли я здавала їй квартиру, вона була практично в ідеальному стані.

Жінка ж жила одна з дочкою, її чоловік постійно перебував у відрядженнях. Тим не менш, вона дзвонила мені в будь-який час доби з проблемами і відмовлялася робити будь-які дії, поки не порадиться з чоловіком.

Один випадок, який мене досі дра тує, стався, коли вона повідомила, що її холодильник не працює вже два дні. Коли я прийшла, то виявила, що кухня затоплена через розморожений холодильник.

Вона не подумала про те, щоб запобігти цьому безладу, і не викликала фахівця вчасно. Після зливу води я запропонувала викликати фахівця, але вона наполягла на тому, щоб спочатку порадитись із чоловіком, чи варто це робити.

Через тиждень вона сказала мені, що вони вирішили жити без холодильника і хочуть перенести його на балкон. Я їм не дозволила.

Одного ранку жінка повідомила про протікання води через зламаний кран. Мені довелося відпроситися з роботи, щоб допомогти їй, але до мого приїзду проблема була вирішена – її чоловік нарешті дав їй зелене світло, щоб викликати майстра.

Загалом, після двох років терпіння сім’я нарешті з’їхала, пославшись на дешевшу квартиру та тихіших сусідів. Я не могла цьому натішитися, слово честі!

КІНЕЦЬ.