Юрко повертався додому ошелешений, йшов не квапливо, досі не міг повірити в те, що тільки почув. Невже у нього є рідні, про які він нічого не знав? Але ж вони знали про нього та мовчали.

Юрко колись був молодим, красивим парубком, усі дівчата на нього заглядайся. Єдиний син в батьків, розумний, перспективний. Хіба не мрія для молодої дівчини? У нього було багато друзів і подруг, кожен хотів потоваришувати з ним. А коли в Юрка з’явився автомобіль, то й годі було говорити, як він увагу привертав.

Батьки у хлопця були заможні, маючи єдиного сина велику надію покладали на нього, тому не скупилися ні на що. Ще зі школи стали йому гроші на квартиру відкладати, адже на навчання у них кошти лежали ще з народження Юрка.

Дівчата юрбами бігали за ним. Він то з однією зустрічався, то з іншою, але намірів серйозних не мав. А якось на дні народженні у друга з Оленкою познайомився.

Вона сором’язлива, голос приємний і сама гарненька така. Звісно, красунею вона не була, але було в ній щось таке щире і чаруюче, що Юрко весь вечір не міг від неї погляд відвести.

Відтоді він підкорив серце Оленки. Квіти, подарунки, кафе, цукерки дорогі, Оленка такі лише у фільмах бачила. Та й ніхто їй уваги стільки не приділяв – вона ж сирота. Не має ні мами, ні тата, та й родичів вона не цікавить давно. Живе сама в маленькій квартирі бабусі на краю їх містечка, яка їй у спадок дісталася давно.

Вона розуміла, що Юрко їй не рівня, та серцю не накажеш, щире перше кохання взяло гору і вона мов на крилах літала поруч з ним. Юрко обіцяв їй багато:

– Ти, пташко моя, будеш найщасливішою зі мною. Ми з тобою жити будемо щасливо, в Карпати тебе звожу, адже ти так любиш гори. Зі мною ти будеш найщасливішою у світі жінкою і дружиною, я все найкраще подарую тобі і все кину до твоїх ніг.

Оленка від цих слів аж мліла, здавалося хтось вперше в житті полюбив її, вона комусь не байдужа. Яке щастя для неї це було. Юрко все частіше до неї приходив, багато часу проводили разом. Юрко обіцяв їй донечку, таку ж милу та чарівну, як вона. А Оленка, як дитина мала, щиро вірила йому і, заглядаючи на нього добрими очима, захоплювалася коханням своїм.

Юрко про заміжжя згодом став говорити і вирішив Олену з батьками своїми познайомити. Вона, аж злякалася, бо цього найбільше боялася. Навіть уявити не могла, які солідні батьки у її Юрка. А він взяв та й зателефонував батькам, щоб їх зустрічали.

Як тільки вони переступили поріг. Батько Юрка з матір’ю вже в коридорі стояли. Навіть слова синові не дали сказати, а за Олену взялися:

– Ти нашому синові не пара. Знати не хочемо тебе, йди, звідки прийшла, й не повертайся.

Олена вибігла з квартири в сльозах, Юрко хотів наздогнати, та мати сказала, що та сама дорогу знайде, а він щоб залишився вдома, не залишав батьків. Так і залишився на роздоріжжі: ні туди, ні сюди. Лише крикнув їй у слід:

– Я скоро прийду до тебе, Оленко!

Та “прийду” те затягнулося на роки. Мама відразу лягла в стаціонар, спеціально, щоб синові докоряти, мовляв ледве зі світу не звів, вони стільки вклали у нього, а він сироту їм привів, без роду і племені.

Так 5 років минуло. Юрко на магістра вже вивчився, роботу добру знайшов. А, одного разу, повертаючись додому, на автомобілі своєму, лихо на дорозі зустрів. Місяці стаціонарів, догляду і лікаря слова:

– Ви не зможете мати дітей.

Це для Юрка було найгіршим і найважчими словами для його батьків. Дні минали за днями, нічого не миле було йому. А одного дня, коли у відрядження з фірми у інший кінець міста поїхав, випадково Олену зустрів. Свою Оленку.

Вона така красива і тендітна йшла, як тоді колись. Ледь наважився підійти, не міг стриматися Юрко:

– Оленко, дівчинко моя це ти?! Я досі тебе не забув, я досі сам, вибач, що так сталося тоді, вибач мене, благаю. Як ти, зіронько моя, без мене була всі ці роки.

– Я добре. Донечку маю, в школу по неї йду. Це донечка наша, яку ти мені обіцяв і в Карпатах ми були самі. Живемо вдвох, зараз іду за Іринкою.

Юрко й слова не міг сказати. У нього вже є донечка, у нього є дитина! Хотів бодай слово сказати, та Олена вже пішла. Він стояв, дивився їй вслід, не знав, які слова підібрати, як вибачитися пере нею, адже не дотримав слова свого. Як повернути їх щастя? Що зробити йому?

Джерело