Мої друзі завжди попереджали мене, що моя авантюрна жилка рано чи пізно приведе мене до неприємностей. Дозвольте представитися, я Денис, 23-річний хлопець, який поєднує роботу в IT-компанії з навчанням у магістратурі.

Я з нетерпінням чекав на можливість швидше закінчити навчання і зосередитися на своїй роботі, яка, за іронією долі, не вимагала диплома. Враховуючи мій метушний графік, про пошук любові або створення відносин не могло бути й мови.

Однак я іноді знайомився з дівчатами в пабах або коли гуляв із друзями. Якось я зустрів дівчину в парку, незвичайному для мене місці.

Я був уражений наповал її красою та харизмою, тому запросив її на філіжанку кави. Ми дуже добре порозумілися, і час летів непомітно з нею. Відчувши зв’язок, я запросив її на вечерю до себе додому.

Ми замовили їжу та веселилися до ранку. Прокинувшись о 10-й ранку, я виявив, що її немає. Її ніде не було, і мої дзвінки на номер її залишалися без відповіді.

У душі оселилося дивне та зловісне почуття. Збираючись на роботу, я помітив зникнення ноутбука та гаманця. Мене відразу ж відвідала думка: “Невже мене просто надули?”

Я звернувся до свого друга Віталіка, який порадив звернутися до міліції. Але що я скажу? До того ж, вдень у мене була важлива робоча зустріч. Що ж робити? Я вирішив швидко подати заяву. На щастя, злочинця швидко затримали.

Її слі зні вибачення та розповіді про труднощі не дуже сподобалися мені, враховуючи, на які обманні методи вона вдалася. Незважаючи на мій початковий порив пробачити її, поліцейський повідомив мені, що це не перша її провина. Повернення моїх речей коштувало мені багато часу та нервів.

Після цього довіряти жінкам стало проблематично. Мої друзі знайшли все це забавним, хоча я впевнений, що вони відчували б себе інакше, якби були на моєму місці.

КІНЕЦЬ.