Я виходила заміж за Тимофія у 27 років. Для мене це був цілком нормальний вік для шлюбу. Але всі мешканці в моєму селі так не думали. Тому що для них я вже була стара, треба було одразу о 18-20 заміж виходити.

Але ніхто з них не враховує, що я навчалася в університеті, що я добре збудувала свою кар’єру, навіть купила за власний кошт машину для свого батька. Усіх хвилював лише мій вік.

Але я не шкодую, що одружилася з Тимофієм, я його дуже люблю. Тимофій працює простим механіком, але має таке велике серце. Він щодня приносив мені ромашки, мої улюблені квіти, ладен був мене на руках носити. Однак я не все врахувала.

Виявилося, що в мене просто нестерпні свекри. Вони обидва якісь відсталі, я взагалі дивуюсь, як син на них не схожий. Все почалося з весілля.

Ми з Тимофієм хотіли призначити дату на весну чи літо. Але свекруха вирішила, що тягнути не треба, треба прямо тут і зараз. У результаті наше весілля було у листопаді, коли був холод, довкола бруд.

Моя весільна сукня до кінця дня перетворилася в чорну ганчірку, я була засмучена. До того ж ми хотіли посидіти маленьким колом у ресторані.

Але свекруха сказала, що для сусідів ресторан може здатися дивним місцем, краще всі свої зберуться у дворі будинку, поставили намети, лавки . На лавки постелили газету, ні про який декор і мови не могло йти. Усю їжу ми готували самі на дуже велику кількість людей.

І то після весілля мені довелося мити величезну купу посуду. Я хотіла забути своє весілля як страшний сон, ми з Тимофієм переїхали в місто, подалі від свекрухи. Але й тут вони дістали нас. Вимагають щовихідних до них у село приїжджати і працювати на землі. Начебто ми не діти, а слуги безкоштовні.

КІНЕЦЬ.