Коли я зрідка скаржилася мамі на неприємності, то вона завжди говорила мені:

– Я не знаю всіх деталей, але можу допомогти тобі дверима.

Почувши це вперше, я здивувалася.

Але мама пояснила:

– У твоєму житті може трапитися що завгодно, але не може статися одного: того, щоб я не відкрила тобі двері.

Так що в будь-який момент, якщо втомишся, не захочеш продовжувати чогось, вирішиш створити ревoлюцію, втратиш, розчаруєшся, збіднієш, будеш права чи ні, і встане думка – що робити і куди йти, то йди додому.

До мене.

Я обіцяю не ставити запитань.

Але обіцяю м’яку постіль, смачну їжу для тiла і для душі, кішку під бік, і далі за запитом.

Щастя – це просто, люди.

Це просто знати, що є той, хто допоможе тобі дверима.

КІНЕЦЬ.