Я сама працюю бухгалтером і у мене є звичка постійно все перевіряти ще раз. Я люблю перераховувати з чека в магазині вартість кожного товару, люблю навіть в автобусі щось в думці у себе рахувати.

Ось приходять нам чеки за оплату за комуналку чи інші витрати, то я починаю вчитуватися у кожен рядок, щоб зрозуміти, за що я взагалі плачу. І, до речі, це все не дарма.

Бо одного разу я знайшла невідповідність. Це стало для мене як перемогою, так і ношею. Я помітила, що в оплату обслуговування під’їзду входить поливання квітів.

Але їх ніхто не поливає, хіба самі мешканці. Не приходить ніхто від організації та не займається нашими квітами у під’їзді, це навіть легко довести з камер відеоспостереження.

Я пішла до обслуговуючої компанії і з нас зняли оплату за поливання. Тут мені стали дякувати всі мешканці будинку, мовляв який подвиг я зробила, їхні гроші зекономила. А моя ноша полягає в тому, що до мене стала приходити наша сусідка-пенсіонерка. Діти у неї живуть далеко, ніхто з молодих не може допомогти розібратися з її чеками.

Я почала пояснювати їй кожен рядок, запевнила її, що з чеком все нормально, обма ну немає і можна спокійно nлатити. Але тепер вона приходить до мене щомісяця і просить те саме.

Хоча її сума витрат не змінюється, логічно, що ніхто стареньку обду рити не хоче. Але вона все одно перевіряє ще раз з лупою в руках.

Я їй навіть зробила шпаргалки, описала, що означає кожна абревіатура, але цього мало, вона все одно приходить за додатковими роз’ясненнями. Їй начхати, що я після роботи хочу полежати і відпочити, а не розбиратися з її чеками. Так і набридла мені ця бабуся.

КІНЕЦЬ.