Протягом 15 років я жила та працювала у Болоньї, де й познайомилася з Флавіо. Ми зустрілися, коли я працювала на одну даму – а він жив по сусідству.

Флавіо часто допомагав мені тягати важкі сумки з продуктами, відвозив мене до ліkарні чи магазину та супроводжував мене на прогулянках із собаками. Він поступово вчив мене італійському, і ми проводили весь вільний час разом. Рік тому жінка, на яку я працювала, пом ерла, і я думала про пошук нової роботи.

Однак Флавіо освідчився мені і запропонував переїхати до нього.

Я вирішила ризикнути і ми почали жити разом. Хоча ми не були заручені і офіційно не підписали контракт, я відчувала себе з Флавіо як за кам’яною стіною. Він подбав про фінанси і відправляв гроші на мою батьківщину для моїх дітей та онуків.

Його син від попереднього шлюбу часто приходив до нас на вечерю, і ми з ним добре ладнали. Якось ми вирішили відвідати мою батьківщину на різдвяних канікулах . Однак, перебуваючи там, Флавіо був дуже засмучений станом моєї родини.

Він вважав моїх дітей та онуків марнотратними та безвідповідальними, і відтепер не схвалював дорогі подарунки, які я їм надсилала.

Він звинуватив їх у тому, що вони хочуть від мене тільки грошей, і попередив, що вони відмовляться від мене на старість.

Мене зачепили слова Флавіо, бо мої діти та онуки були дуже важливими для мене. Я хотіла допомогти їм, адже я турбувалася про їхнє фінансове становище.

Слова про старість також стривожили мене, тому що це прозвучало як натяк на те, що він планував вислати мене на батьківщину, коли я подорослішаю.