Коли я згадую про свій колишній шлюб то ще й досі у мене калатає серце. Так вміло ще ніхто мною не маніnулював.

Після одруження я втратила цілих 8 кілограмів ваги. Та ще й 2 роки після розлучення працювала з психологом. Але розповім по черзі.

Мій колишній чоловік був моїм вчителем у школі. Так сталося, що після закінчення університету Павло прийшов працювати до нас у школу вчителем біології. Йому дали наш клас, всі дівчата нашого класу були у нього закохані, в тому числі і я. Та наскільки було моє здивування, коли Павло Михайлович відповів мені взаємністю. Ми зустрічалися таємно до тих пір, поки я не закінчила школу.

Павло говорив, якщо я комусь розповім про наші стосунки, то його можуть посадити до в’язниці та ми не зможемо бути разом. Коли я була в одинадцятому класі, то дізналася, що вагітна, добре, що на випускному у мене був лише третій місяць вагітності.

Відразу після випускного ми з Павлом одружилися. Це був шок для усієї школи. У нас народилася дитина та я засіла в декреті.

Павло заборонив мені бачитися з подругами, адже, як казав тоді Павло: “не личить заміжній жінці з дитиною ходити на гульки з молодими дівчатами, що люди скажуть”.

Жилося мені з ним не дуже добре: він зовсім мені не допомагав з дитиною та по дому, постійно скаржився на те, що я роблю. Він і раніше був суворим вчителем, а тепер свою суворість він втілив у сімейному житті. Проте гірше за все було порівняння з його мамою в усьому, що б я не робила.

Якось до мене прийшли мої батьки, щоб навідати онука, побачили мене та жахнулися: невиспана, худа, мішки під очима. Вони запитали мене як я тут живу, та я усе розповіла. Не довго думаючи батьки забрали мене додому.

Не довго тужив Павло та знайшов собі нову.

КІНЕЦЬ.