Коли я їхала в Італію, то клялася собі, що жодного євро не дам нікому.

Я тоді без роботи залишилася. Думала, мій син мене підтримає, фінансово допоможе, а він мене лише розчарував.

У мене була одна знайома, доволі багата жіночка. А в неї була донька, не красуня, але ж з величезним приданим! Якби мій син з нею одружився, то не лише б він жив і катався як пиріг в маслі, але і я біля нього чудово б себе почувала.

Але, мій Володька вирішив, що гроші не мають значення, про що мені так прямо і заявив, коли привів до нас додому Настю, свою майбутню дружину.

Визнаю, що дівчина дуже красива, але ж бідна! Я йому пояснювала, що з такою дружиною вони все життя будуть жити від зарплати до зарплати, але він мене не слухав.

– Мамо, як ти не розумієш, що головне в житті – любов? – виправдовував свій безглуздий вчинок син.

– Ага, буде тобі любов, як не будеш мати за що кусок хліба придбати, – сердито йому відповіла я.

Це він такий “романтик” в чоловіка мого покійного пішов. Той теж лише мені про любов співав, а краще б – гроші заробляв, щоб ми не жили гірше за всіх.

І ось, син туди ж! Перечити я не стала, бо він би і так мене не послухав.

Володимир розписався з Настею, а я, щоб усього цього не бачити, поїхала за кордон – в Італію на заробітки. І поклялася собі, що сину не дам ні євро, якщо такий мудрий, і гроші не важливі, то нехай сам заробляє.

Вдома мене не було 5 років, я не приїжджала, бо документів відповідних не мала.

З сином ми зідзвонювалися, у них з невісткою за цей час двоє діток народилося. Внуків я бачила лише по відеозв’язку, тому не мала нагоди до них прикипіти.

Додому я їхала, маючи гроші на двокімнатну квартиру. Збиралася собі купити житло, щоб жити окремо від сина з невісткою.

Але коли я приїхала додому, сталося дещо таке, що змусило мене передумати – квартиру я купила, але віддала її дітям.

Коли я зайшла додому, то не впізнала своє житло, так чисто і охайно все було.

Невістка готувалася до мого приїзду, накрила шикарний стіл, запитала у сина, що я люблю, і намагалася приготувати саме мої улюблені страви.

Звичайно, мене це підкупило. Але більше тому, що я бачила, що невістка робить це щиро. Я на неї добре придивилася, а вона якась така тендітна, наче не від світу цього.

І внуки такі у мене хороші, горнуться до мене, з рук не сходять, бабусенькою називають.

Та що й казати – гарно все у сина в сім’ї, молодці вони!

Я всю ніч не спала, в голові крутилася думка, що я була неправа весь цей час.

А зранку я попросила сина, щоб він пішов зі мною квартиру вибирати. Син погодився, але він навіть не підозрював, що я надумала.

А вирішила я, що квартиру цю я дітям куплю, тому і сина з собою взяла, щоб він вибрав житло на свій смак.

Знаєте, син з невісткою мене багато чому навчили. Гроші – це, звичайно, добре, але значно ціннішими є сімейне тепло, любов і повага.

КІНЕЦЬ.