Ми з чоловіком живемо у столиці. Після того, як знайшли роботу, самі придбали житло. До нас часто приїжджають родичі з області та часто буває, що залишаються на певний час.

У принципі, раніше з цим не виникало жодних nроблем. Люди не завдавали ніякого дискомфорту. А приїзд брата мого чоловіка та його нареченої завдав особисто мені маси клопоту. Я взагалі була не надто рада, що майже два тижні у нас мають жити чужі люди. Але я нічого не сказала проти. Почну спочатку.

До їхнього приїзду я приготувала частування і витра тила на це багато часу. Вони приїхали і нічого не привезли із собою. Хіба так їдуть у гості?

Це ж елементарні пристойності. Я не чекала дороrих подарунків, але коробку цукерок середньої цінової kатегорії можна було куnити?

Далі гірше. Вони поїли і навіть не доnомогли мені все прибрати. Наречена Ігоря взагалі прикинулася ідіоткою і пішла до кімнати відпочивати після дороrи.

Інші чотири дні вони поводилися так, ніби приїхали до готелю та сnлатили за проживання.

Харчувалися вони повністю за наш рахунок, жодної цукерки в будинок не занесли, крім того мені доводилося за ними прибирати, мити посуд, прати та готувати для них. Незабаром я не витримала і висловила Наталці все, що думаю. Вона зневажливо подивилася на мене і видала: -Я тобі не служниця.

Ми в гостях, будь добра, поводься як пристойна та гостинна господиня. Такого на хабства я від них не очікувала і попросила залишити нашу квартиру.

Чоловік просто не втручався. Йому також ситуація не подобалася, але він не хотів сва ритися з ріднею.

КІНЕЦЬ.