Мене мама виховувала мене одна. Батько пішов від нас, бо я йому заважав, тому все лягло на її плечі. Не можу сказати, що все було ідеально, але й не погано.

У свої 25 я познайомився з хорошою жінкою, але трохи старшою. В неї двоє дуже хороших дітей, але мене це не лякало. Та я не знав, як відреагує мама.

Коли я все ж таки наважився сказати мамі про свою кохану, то вона дуже розізлилася. Новина про те, що я хочу одружитися і в мене скоро буде дитина, призвела до скандалу. Вона не схвалювала мою ідею. Я ледь вмовив маму познайомитися з моєю коханою.

Зустріч на диво пройшла дуже добре. Мама зізналася, що моя обраниця попри все припала їй до душі. Єдина проблема – вона не сприймає двох старших дітей моєї коханої, хоча сама казала, що хоче онуків.

Я не розумію,  в чому різниця. Це ж діти. А чужих дітей не буває. Але мама пішла на принцип.

Після весілля я вирішив запропонувати мамі обмінятися квартирами. Моя однокімнатна трохи тіснувата для трьох дітей, а в мамі більша.

Вона звичайно ж не погодилася, але аргумент мене здивував. Вона не захотіла переїжджати, бо не хотіла, щоб у її квартирі житимуть чиїсь чужі діти. Тепер братиму іпотеку. Хоча досі не розумію цю принциповість мами щодо дітей