Мамин чоловік міцно їздить їй по мізках, а сама мама дуже боїться втратити штани, тому на догоду чоловікові тріпає нерви мені, вмовляючи поділити гроші за квартиру на трьох. Квартира, про яку йдеться, свого часу належала моєму батькові. Коли він з мамою розлучався, то переоформив житло на мене та на маму в рівних частках. Як я зрозуміла, мама виторгувала собі такі умови в обмін на відсутність претензій щодо аліментів. Принаймні їх тато ніколи не платив, наскільки я знаю. Коли мені було тринадцять років, у маминому житті з’явився чоловік, який «не побоявся взяти жінку з дитиною». Хоча ще велике питання, хто тут кого взяв. Мамин чоловік працював дуже епізодично. Я навіть важко сказати, ким він працював. Щось пов’язане з будівництвом, але що саме, не можу сказати. Принаймні вдома він не робив нічого, що могло б видати його спеціалізацію. Він взагалі нічого не робив, тільки їв, пив, дивився телевізор та постійно обурювався.

Натомість мені одразу після закінчення школи було заявлено, що мати не залізна, тягти нахлібників на своїй шиї не збирається, тому мені потрібно шукати роботу. Вчити їй мене нема на що. Як тільки у мене з’явилася нагода, я зібрала речі і поїхала жити в інше місце. Сил не було вже бачити маминого чоловіка і терпіти все, що діялося вдома. Зараз я замислююся над покупкою свого житла. Для цього у мене є невеликі накопичення, плюс можна продати частину квартири, що належить мені. Я з цією ідеєю прийшла до мами, говорю, що мені потрібна моя частка за квартиру. Тут кілька варіантів — або вона у мене її викуповує, або я продаю комусь на боці, або продаємо квартиру, а гроші ділимо. Маму вся ця історія не влаштовувала в принципі, це ж треба якось ворушитися і щось робити, але коли зрозуміла, що відмовити мене не вийде, вирішила вибрати третій варіант.

Ми навіть виставили квартиру на продаж, але тут мама приходить до мене із заявою, що гроші треба буде ділити не на дві, а на три частини – третю виділити її чоловікові. — Ну, як же, він десять років у цій квартирі живе, стільки вклав, а тепер йому нічого не дістанеться чи що? — Мама явно переказувала слова самого чоловіка. Проблема тільки в тому, що він нічого не вклав, лише диван продавлював і унітаз просиджував. За десять років у квартирі навіть ремонту ніхто не робив. Тоді мама зайшла з іншого боку – він же мене виховував. Тут я засміялася в голос. Вихователь прямо, батька рідного замінив, ага. Сказала матері, що з продажу отримую половину грошей, а вона зі своєю частиною може робити все, що їй хочеться.

Хоч усі гроші нехай своєму чоловікові віддасть, це мене не стосується. Мати тоді заявила, що якщо так, то вона проти продажу. Ну добре, значить, я продам тільки свою частку, а їй потім якось уживатись із сусідами. Я від свого не відступлюсь. Мамин чоловік до цієї квартири не має жодного відношення, тож ні копійки йому особисто з продажу не піде, нехай навіть не мріє. Мама вчора дзвонила, плакала, що я з цим продажем їй все сімейне життя руйную, могла б просто поступитися і всі були б задоволені. Ага, ось прямо всі, особливо я, напевно. Зовсім уже через свого мужика головою поїхала, не знає, як йому догодити, щоби штани з родини не пішли.

КІНЕЦЬ.