Моя мати поїхала на заробітки в Італію коли мені виповнилось вісім років. Мій батько довго її не чекав, він через шість місяців привів до нас тітку Галину. Сказав, що вони з матір’ю розлучаються і мене буде виховувати його співмешканка.

Тільки тепер я зрозуміла, що мати поїхала закордон, щоб покращити наше матеріальне становище і купити квартиру. Мій батько завжди мало заробляв і якби мати нам не висилала гроші ми не могли собі дозволити нічого купити.

Після того, як батько одружився вдруге він жодного разу нічого доброго про мою рідну матір не сказав. Йому було добре жити з тіткою Галиною. Вона була спокійною і доброю жінкою, яка ніколи не скаржилась. Батько мені кожного дня говорив, що мені дуже пощастило з мачухою, бо вона мене любить, як рідну дочку.

Ми жили дуже бідно, якби не гроші, які переказувала мені мати я б ходила у подертому старому одязі і з мене б сміялись однокласники. Я знала, що мене моя мати дуже любить. Вона б хотіла мене забрати до себе, але не може цього зробити, бо працює у літньої пані і там немає вільної кімнати для мене.

Коли я щось просила матір купити мені, то вона ніколи мені не відмовляла. Коли я підросла, то мати оплатила моє навчання в університеті.

Мачуха тим часом на мене ображалась через те, що я не називаю її мамою. Я їй вдячна, бо вона ставилась до мене добре, але у мене є рідна мати. Я не можу двох жінок називати матір’ю.

Коли я вийшла заміж і чекала на народження донечки мій батько просив мене назвати свою дитину на честь мачухи – Галиною. Він хотів, щоб я таким чином подякувала їй за те, що вона мене виховувала. Мене обурило таке прохання, я не збираюсь свою дитину називати на честь батькової дружини.

У мене є рідна мати, яка не могла бути біля мене фізично, але вона завжди спілкувалась зі мною телефон і підтримувала у найважчі моменти мого життя. Невже мій батько не розуміє, що тітка Галина ніколи не буде для мене важливішою за рідну матір. А свою дитину я назву так вважатиму за потрібне.

КІНЕЦЬ.