В останній рік перед виходом на пенсію я працювала без зупинки, чекаючи свого заслуженого відпочинку. Зізнатись, у мене було багато планів. Спершу я загадала бажання.

Хоча б раз у житті я хотіла б поїхати у закордон. По-друге, я мріяла про далекі подорожі. По-третє, я хотіла б навчитися плавати. Ще я дуже хотіла вирушити у гості до найкращої подруги, яку не бачила майже двадцять років. Що ж, довгоочікуваний день нарешті настав.

Я дочекалася черги та подала необхідні документи для отримання пенсії. Ось і все тепер свобода належить мені. Я прикладала багато зусиль, доглядала дітей і займалася господарством. Були й щасливі моменти: діти подарували мені та чоловікові квартиру.

Мої діти закінчили солідні університети, тому що я була заможною і підтримувала їх все життя. От і все. Я зробила достатньо для них. Настав час пожити для себе.

Зараз я готуюся піти в туристичну агенцію, подивитися на ціни хоча б. Від роздумів мене відвернув дзвінок дочки. Як тільки я сказала, що йду на пенсію, вона почала питати, коли я зможу наглядати за їхньою дочкою, бо платити за дитячий садок, особливо приватний, для них надто дорого. Загалом мені повідомили, що онука скоро буде в мене.

На цьому дискусія добігла кінця. Мене навіть не питали. Вони просто сказали мені, ніби я винна. Я відвідала агенцію з організації відпусток. Наступного ранку всі прибули до моєї квартири, але ще в передпокої помітили складені валізи. Мені не довелося довго чекати на запитання.

Я сказала їм, що, хоча я їх дуже люблю, але не сидітиму з їх дітьми . І я цього цілком заслуговую. У мене вже замовлений квиток, і завтра я в Аргентині.

Я знаю, що часто ображаю дітей, але це мене не хвилює. Я повністю коректна та чесна. Нехай тепер вони вирішують усе самі. А я насолоджуватимуся сонячною відпусткою!

КІНЕЦЬ.