Свого чоловіка Олега я дуже щиро покохала, він був дуже добрий і турботливий до мене, і коли він зробив мені пропозицію вийти заміж, я відразу погодилася стати його дружиною, адже, на той час, вважала, що кращого чоловіка і батька для своїх дітей не знайду, тому навіть не думала довго.

А тільки потім, згодом після весілля та народження наших дітей я побачила свого чоловіка справжнім, зовсім іншою людиною, яким він є.

Вийшло так, що тоді свій характер він вже не приховував, все було, як на тарілочці, людина просто розкрилася для мене зовсім з іншої сторони.

Коли виходила заміж за Олега, то природно, не прокручувала у себе в голові можливі проблеми та перепони, з якими ми можемо зіткнутися в шлюбі.

Думала тоді, що ми з усім впораємося разом, адже спочатку ми в усьому підтримували одне одного, він здавався мені дуже порядною і надійною людиною.

Але в житті все не так просто та легко, як у мріях молодої дівчини.

В сімейному житті справлятися з проблемами було набагато важче, ніж я колись могла собі уявити, коли сподівалася на чоловіка.

У нас з’явилися проблеми з грошима, яких завжди чомусь не вистачало навіть на елементарні речі, ще й кредит ми взяли на велику суму, за що вносили чималу плату щомісяця.

Працює зараз тільки Олег, а я сиджу в другому декреті, плюс ще у нас одна дитина.

Старша дитина вже ходить в школу, постійно просить у мене гроші на різні смаколики, адже всі діти купують в їдальні в школі щось добреньке собі, і нашому синочку теж хочеться і собі щось смачненьке купити.

Але я грошей зараз не заробляю сама, а Олег мені особливо мені гроші не видає, лише на продукти, на самі необхідні речі.

Найчастіше я синові своєму пояснюю, що “зараз грошей у мене немає, купимо потім”.

Ох, я зараз дуже добре пам’ятаю, як же я сама в дитинстві на цю фразу ображалася на своїх тата й маму.

Але іноді, по великих святах купувала йому щось з смакоти, адже, як кожна мама, хочу зробити свою дитину щасливою, навіть в дрібницях.

Цього разу це була звичайна шоколадна паста.

Зазвичай всю смакоту наш синочок їв сам, так як, якщо ділити на трьох, то швидко закінчується, тому я сама солодощів ніколи не їм, віддаю лише дитині, зі зрозумілих причин.

Чоловік же, в свою чергу, постійно вичитував мене вечорами, коли щось куплю дитині:

– Навіщо все це йому купуєш? Грошей і так немає! Солодощі не обов’язково їсти, можна круп якихось купити чи молока.

Приходжу я якось додому з поліклініки, старший син якраз в школі, а у чоловіка вихідний день додатковий був тоді.

Дивлюся, а він сидить та їсть за обидві щоки великими повними ложками ту дитячу пасту шоколадну, яку я нашому синові купила, він її довго у мене просив. Я сама її навіть їсти не думала, йому залишала.

Ще вчора вона була майже повна, сьогодні ж майже закінчилася, лише на дні трішки залишилося.

Мені стало якось образливо так, що й словами не передати, звичайно, дитя зі школи прийде, а смаколика немає, я йому так довго обіцяла її купити.

Я обережно, спробувала дібрати необхідні слова, сказала чоловікові, щоб залишив дитині хоч трішки тієї пасти, адже це я синові купила.

На що почула вражаючу відповідь, незрозумілу мені і донині:

– Ти не забувай, що я зараз єдиний працюю в цьому домі. Він, наш з тобою син, ні копійки в своєму житті ще не заробив! Тому саме я вирішую, що хто їсть в цьому будинку! Мені потрібніше, я працюю, маю сил мати багато. А син тільки в школу ходить, ще з’їсть він своє, у нього ще все життя попереду.

Ці слова були сказані зовсім не як жарт, з серйозним виразом обличчя, дорослою людиною. Чоловік дійсно думав саме так, як говорив, і спокійно продовжував їсти ту дитячу пасту.

Коли наш син повернувся зі школи, банка була пуста.

Я плакала разом з ним, але що я можу вдіяти, не заберу ж у нього ту банку з ложкою.

У мене зараз зовсім інші почуття до свого чоловіка, я перестала його щиро кохати, як до весілля, у мене не залишилося зовсім.

Лише зараз, коли пройшло стільки багато часу, я зрозуміла, що він за людина, що він відчуває до нас з дитиною.

Я вже зараз хочу з ним розлучитися, але дітей шкода залишити без батька.

Я у декреті на теперішній час, зараз не заробляю ні копійки, а батьки у мене старенькі, допомогти нічим не можуть.

Часи зараз складні. Як ми будемо жити втрьох, якщо я розлучуся з чоловіком? Я одна на дітей не зароблю, час складний.

Ось так живемо, як чужі зовсім люди. Але що можна зробити в такій ситуації?

КІНЕЦЬ.