Коли я nривела Макса знайомитися з батьками, ті nоneредили мене про бідu, що nоrрожують мені, поруч з ним. Але я не послухалася і ось що сталося

Я гордо вела свого нареченого знайомитись з батьками. Макс, найкрасивіший хлопець нашого курсу, вибрав мене. І навіть покликав заміж. Мені заздрили всі дівчатка нашого інституту… — Доню, подивися на нього тверезим поглядом. Цей самозакоханий індик нікого, окрім себе, любити не може.

Та й що там кохати. Він навіть оточуючих не шанує. Якщо ти вийдеш за нього заміж і переїдеш до його міста, нас навіть поряд не буде, щоб допомогти тобі. – Такими непривабливими словами оцінили батьки мій вибір. Але я була закохана по вуха і нічого чути не хотіла. Після закінчення університету, зібрала всі свої дрібнички і поїхала з Максом. Там ми й розписалися…

Жити стали зі свекрухою . Вона з самого початку окреслила мені коло моїх прав та обов’язків. На мені збирання всієї квартири. На кухню могла заходити тільки якщо там не було свекрухи. Мені вдалося через тиждень після переїзду влаштуватися на роботу. Працювала до сьомої вечора, потім ще годину добиралася додому. Тому із прибиранням квартири у мене не завжди виходило.

Це стало приводом для свекрухи скаржитися Максу, що у нього дружина ледащо. Син підтримував матір. Мої докази, що я не встигаю через робочий графік, ігнорувалися. Я завагітніла, Макс почав гуляти. Причому анітрохи цього не приховуючи. Я терпіла, сподівалася, що переб’ється. Але все пішло не так, як мені бачилось раніше.

Коли я була на шостому місяці вагітності, чоловік привів у будинок своє чергове кохання, а мені наказав зібрати речі і забиратися з їхнього будинку. Я пішла, не влаштовуючи істерик. Переночувала в готелі, вранці звільнилася з роботи, отримала розрахункові, сіла на потяг та приїхала до батьків.

Вони мене прийняли з обіймами. Чекають не дочекаються народження онука. Вже купують речі малюкові. Я подала на розлучення. Сину дам своє прізвище, по батькові на ім’я мого тата, аліментів не хочу. Не хочу бути пов’язаною з Максом хоч чимось.

КІНЕЦЬ.