На третьому курсі університету я вирішила самостійно почати заробляти на життя. Тому й влаштувалась на роботу консультантом в дорогий магазин косметики. Коли я побачила розцінки, ледве свідомість не втратила. Відповідно і клієнтами там були лише дуже заможні люди. Та мені навіть подобалося, що до мене будуть приходити, можливо й, відомі люди, яких я раніше тільки в Інтернеті бачила.

Загалом, протягом першого місяця роботи я зустріла багато цікавих осіб. Воно і не дивно. Такі речі може дозволити собі не кожен. Особливо цікавим мені було розповідати клієнтам про товар, щось рекомендувати, давати інструктаж по нанесенню тих чи інших засобів. Працювала в основному лише вихідними днями, адже в будні була на навчанні. Та і цього вистачало, щоб відточувати навички цієї сфери, вчитися спілкуватися з людьми.

Якось до мене заглянула одна відома блогерка. Вона мала мільйонну аудиторію, тому мені стало страшенно незручно та страшно обслуговувати таку популярну особу. Колега побачила, що я страшенно розгублена, тому прибігла на допомогу. На щастя, ми змогли разом справитися та продати потрібний тональний крем.

Та потім колега прочитала мені цілу лекцію про те, що не потрібно так емоційно реагувати, адже відомим людям не подобається, коли перед ними втрачають свідомість. Потрібно поводити себе якомога природніше.

Надалі я старалась слідувати цим вимогам і дійсно стали приходити різні люди. Одного разу завітав відомий політик і я знову трошки розгубилась, та потім зрозуміла, що так не можна. Уявила, ніби це проста людина, яку я ніколи ще не бачила та не знаю. Почала радити якусь помаду для його дружини, хоч він і поводив себе дуже зверхньо.

Та я тримала марку до останнього, та на наступний день він ішов із своєю коханою мимо та вирішив зайти подякувати за консультацію, адже дружина оцінила такий сюрприз та похвалила за вибір.

В цьому магазині я пропрацювала ще рік. І, знаєте, за цей час траплялись різні ситуації та клієнти. Але на все життя запам’яталось те правило: всі ми люди рівні, потрібно ставитись однаково до всіх, а не виходячи із їх фінансового стану.

КІНЕЦЬ.