Коли ми познайомилися з моєю дружиною Олександрою я помітив, що вона дуже комунікабельна. Ми відразу знайшли спільну мову та дружина запевняла, що я у неї єдиний. Потім ми одружилися та спілкувалися виключно один з одним. У зв’язку з тим, що ми після весілля переїхали до іншого міста, коли спілкування у нас було не дуже великим.

Нещодавно мій двоюрідний брат сказав, що повертається із-за кордону та має намір придбати квартиру саме у нашому місті. Я дуже зрадів, адже тепер буде більше знайомих в незнайомому нам місті. Антон сказав, що буде у нас декілька днів, бо хоче пройтися по екскурсіях та обрати собі район для проживання, а потім ще оформлення усіх необхідних документів.

По характеру своєї роботи я маю ненормований робочий графік та зустріти брата не зміг, попросив це зробити свою дружину. Вона погодилась. Марія з Антоном приблизно однолітки та, я думаю, їм буде про що поспілкуватися. Як виявилось, вони знайшли спільну мову та так, що я аж ревнувати почав.

Коли я повернувся додому, то побачив, що моя дружина з братом п’ють у нас вдома вино та мило бесідують. Спочатку у мене почався шалений приступ ревнощів та потім я згадав, що ми рідко спілкуємося з іншими людьми та Марії, можливо, самотньо в чужому місті, адже я увесь час майже на роботі, подруг тут вона ще не знайшла.

Я опанував себе та ми продовжили розмову уже втрьох.

Наступного дня я теж мав невідкладні справи та поїхав на роботу. Після повернення додому побачив, що вдома нікого немає. Зателефонував до дружини – не бере слухавку, зателефонував до брата – у нього вимкнений телефон. Моє занепокоєння почало зростати та раптом почувся стукіт у двері.

Це прийшли Марія з Антоном, вони вирішили зробити мені сюрприз та купили додому різної смакоти. Хотіли встигнути, поки я повернуся додому та я прийшов раніше.

Мені хочеться вірити Марії, але опанувати себе вдається важко.

КІНЕЦЬ.