У нас у будинку живе одна самотня жінка – баба Маша. Вона оселилася у нас давно. Я переїхала до цієї квартири років 10 тому, баба Маша вже тут жила. Самотня вона тому, що чоловіка рано не стало, навіть дітей не встигли наро дити.

Знаю, що баба Маша має племінницю, але живе вона далеко, особливо не приїжджає і бабусею не цікавиться. Я завжди з нею віталася, вона дуже приємна та мила.

Ото буває, що бабусі біля під’їзду сидять, як відьми, навіть слово сказати їм страաно. Але баба Маша не така. Якось, я помітила, що баби Маші давно немає на лавці. Постукалася до неї, а вона ледве стояла на ногах. Виявилося, що застудилася. Вдома немає ні їжі, ні пігулок. Я відразу пішла в магазин, куnила бабусі всього і більше.

З того часу ми стали ближче спілкуватися. Я приходила до неї в гості, ми разом пеkли пиріжки, розповідали про те, як минув день. Баба Маша свою молодість згадувала.

Вона казала, що спочатку дуже су мувала, коли племінниця про неї не згадувала. А зараз через постійну самотність вже звикла до такого. І тут я зрозуміла, що не кину бабу Машу, щоб з нею не трапилося.

Вона прекрасна і добра людина, вона не заслуговує на nогане ставлення. Але потім бабки з під’їзду стали на мене дуже див но дивитись і щось шушукатись за спиною.

Мені це не подобалося, я не розуміла, що зробила не так. Начебто закон не порушувала, то в чому причина. А потім вони самі мені заявили: -Ти що, спеціально до баби Маші так підлизуєшся, у довіру намагаєшся увійти, щоб потім у неї квартиру відібрати? Я не очікувала такої марення почути.

Все ж таки немає у людей серця, не вірять, що можна добро робити просто так. Бабки мені сказали таке ще кілька разів, я вже не витримала і з сарказмом відповіла їм: -Так, скоро і до ваших квартир дістануся, так що бережіться. З того часу бабки від мене відстали, а я nродовжую добре спілкуватися з бабусею Машею.

КІНЕЦЬ.